Дикі тварини

Вовк (Canis lupus) или вовк звичайний. Увесь зовнішній вигляд цього хижака свідчить про його потужність і відмінною пристосованості до невтомному бігу, переслідуванню та нападу на своїх жертв.

У літературі згадуються вовки, нібито мали масу понад 90 кг, однак серед багатьох сотень точно зважених во рвзних частейн світу не було жодного важче 79 кг. Забарье и талоны вовків сільіні сильінііівії и географічної мінливості. Тільки на території Росії водяться вовки майже 8-9 підвидів, больше информации об отелях. Найбільші звірі живуть на Крайній Півночі, дрібні – на півдні. Перші забарвлені в дуже світлі тони, а взимку майже зовсім біліють. Лісовій зоні властиві вовки найбільш інтенсивно забарвлених підвидів, тоді як на півдні, в пустелях, їх змінюють звірмяно-піщаної забарвлення. Вовк розповсюджений досить широко. Він зустрічається на Піренейському півострові, в Італії, Польщі, Скандинавії, Фінляндії, майже по всі території Росії,

Сахаліні і Курильських островах вовк відсутній. В Азії він населяє Корейский півострів, частково Китай і півострів Індостан, Афганістан, Іран, Ірак, Аравійський півострів, знищений у Японії. У Північній Америці вовк, колись поширения майже по всьому материку, тепер сильно винищений. Вовк відрізняється великою екологічною пластичністю. Він живе в найрізноманітніших ландшафтах, але віддає перевагу відкритим степу, напівпустелі, тундру, лісостеп, уникаючи суцільні лісові масиви. Тому причиною служить велика кількість корму, насамперед наявність диких та домашних книг, которые можно увидеть на них, особенно в голодний, зимовий час, коли на розподіл і чиелність хижака вирішальний вплив надає глибина сніжного покриву

Кабан (Sus scorfa) або дика свиня, – найпоширеніший вид. Населяє всю Європу на північ до Скандинавського півострова. В Азії мешкає всюди до Південного Сибіру, ​​Забайкалля и Далекого Сходу на північ. Населяє і тропічні райони материка, а також острова Сулавесі, Ява, Суматра, Нова Гвінея та ін. Буш у Північній Африці (Алжир, Марокко, Єгипет и інші країни), але в більшості район винищений. Акліматизований в ряді місць Північної і Центральная Америка, а також в Аргентині. Надзвичайно мінливий за розмірами, пропорціями тіла і забарвленням.

Голова дуже велика, клиновидна витягнута вперед. Вуха довгі і широкі, очі маленькі, рило з п’ятачком. Тіло вкрите пружною щетиною, взимку довшою і густий, з подпушь. На спині щетина утворює гребінь, який настовбурчується при порученні тварини. Забарбировано від світло-бугі или сірого до майже чорного. Поросята смугасті. Живе в найрізноманітніших місцях – в темнохвойної тайги до тропічних лісів і пустель. У горах може бути зустрінутий у всех появлений, до альпійських лугів включно. У Європі особливо любить дубові і букові ліси, що чергуються з галявинами, луками та болотами. На Кавказі, особливо восени, живе в фруктових лісах, а в горах Середньої Азії і Казахстану частіе зустрічається в ялинових і листяних лісах, але також воліє горіхово – плодові гаї.

Нерідко тримається за чагарниковим долинах гірських річок. На Далекому Сході кабан живе як у кедрівників, так і в змішаних лісах. Всюди, особливо в горах, він кочує в залежності від врожаю тих чи інших кормів. Плавні, очеретьні і чагарникові зарості по берегам річок і озер степової, пустельній і саваною частині ареалу кабана – найважливіші місця його проживання. Звідси кабани періодично виходять пастися – в піски, степи і пустелі. Всюди можуть робити набіги на сільськогосподарські угіддя, особливо при неврожаї природних кормів. Спосіб життя кабана в тропіках майже не відомий, навпаки, в Західній Європі і в Росії, де кабан – важневий мисливський звір, він вивчений досить повно.