“Олександр Грін “Пурпурові вітрила

Автор знаменитих «Червоних вітрил» Олександр Грін для своего життя написал багато творений, може бути, не настільки відомих, але не менш хороших – це факт. Створивши цілий вигаданий світ, він населив його добром і милосердям, достукавшись до сердець мільйонів читачів. Втім, на ниві поезії Грін теж відзначився, опублікувавши дійсно талановиті вірші, так и в цілому він був дуже плідним автором.

Факти с біографії Олександра Гріна
Батьком письменного був поляк, засланий в Сибір за участь в повстанні.
Справжнє прізвище Олександра Гріна – Гриневський.
Читати юний Олександр навчився вже в 6 років, почавши с творів Джонатана Свіфта про Гулівера. Любов до літератури про пригодность и морские подорожания в незвідані землі залишилася с ним назавжди.
Під час навчання в училищі однокашники прозвали Олександра прізвиськом «Грін», просто скоротивши його прізвище.
Олександр Грін бувким підлітком, и за проблемы с поведением його навіть погрожували відрахувати с училища. В підсумке так сталося, приводом послуживых написаний нимливий вірш, спрямований проти його вчителів.
У 15 років мати Гріна померла, а батько незабаром одружився заново.Не зумівши налагодити стосунки з мачухою, юний письменник оселився окремо від сім’ї.
У дитинств Олександр Грін намагався втекти с дому, щоб найнятися матросом на який-небудь корабель и поплисти в далекі краї.
Мрію про морское плавание в виконав, в 16 человек найнявшись матросом на пароплав в Одесі. Один раз він навіть побував за кордоном, у гипті.
Пізніше Олександр Грін вступив на військову службу, але швидко зненавидівї и через півроку дезертирував. Його зловили и повернули на мисце, когда в нову втік.

«Пурпурові вітрила»  (  «Алые паруса» ) – повість-феєрія  російського письменника ОлександраГріна  про віру в диво и всеперемагаю, піднесену мрію, написана в 1916 году. – 1922  роках.

Повість перекладена на англійську, німецьку, іспанську, французьку, італійську, грецьку, литовський, український, білоруський, польский, болгарский, угорский и в’єтнамський мови 

Композиція

Повість -феєрія  складається із семи розділів, кожний має свою назву. У творі 2 головні герої: Ассоль і Грей. Про кожного з них йде мова у 3 розділах. Останній розділ присвячується їм обом. Розділи про Ассоль:

• І “Пророкування”
• ІВ “Напередодні”
• VІ “Ассоль залишилася сама”

Розділи про Грея:

• ІІ “Грей”
• ІІІ “Світанок”
• В “Бойові приготування”

Фінал повісті має назву

• VІІ «Пурпуровий секрет» У «Пурпурових вітрилах» Грін змальову невідому країну, якої не існує, та героїв, що мають незвичайні імена. Проте це не чарівна казка про Попелюшку, котрій принц приніс кришталевий черевичок. Ассоль дочекалася дива, адже вона так вірила у своей мрію и ніколи не выдмовлялась від неї, хочется й терпіла злидні та насмішки. Письменник утверджує думку про те, для требуемых завжди сподіватись на краще, не втрачати мужності та надії. Письменник утілив у творі думку про пошуки ідеального світу, де живуть сильні й красиві герої, здатні боротися за свою мрію й знаходити родних по духу людей. Главный герой повісті Ґрей зробив те, про що все життя мріяв сам письменник, – став капітаном и подарував казку своїй коханій.Твір «Пурпурові вітрила» просякнутий світлою вірою в те, що людина може створити справжнє диво своїми руками. Письменник К. Паустовський сказав про цю повість: «Світ героїв Гріна здається нереальним лише людині, ницій духовно». Твір вчить бачить у буденному таємниче, отменить добро и прагнути його, бути сильным духом и переместить життві негаразди, мати високу мрію и вірити, чтобы мрії здійснюються

https://www.youtube.com/watch?v=2Bg8zsLtD-A

История створення

Олександр Грін почав писати перші замітки, пов’язані з «Червоним вітрила», в 1916 г. році. У чернетках до роману «Та, що біжить по хвилях» (1925) автор так описав перша поява задуму повісті:

У мене є «Червоні вітрила» – повість про капітана и дівчинці. Я дізнався, як це відбувалося, зовім випадково: я зупинився біля вітрини с іграшками и побачив човник с гострим вітрилом с білого шовку. Ця іграшка мені щось сказала, але я не знав – що, это я прикинув, чи не скаже більше парус червоного, а краще того – червоного кольору, то же в червоному є яскраве радість. Радість означа знання, чому радієш. І ось, розгортаючи с цього, беручи хвилі и корабли с червоними вітрилами, я побачив мета його буття

Грін писав цю повість пять роківпотерпаючи від безгрошів’я, хвороб та виснаження, і назвав феєрією. Спочатку этого твору оставить в післяреволюційном Петрограді (як в оповіданні «Щуролов»), все потім автор вирішив перенести героїв в свою «Грінландію».

Влітку 1919 року Гріна призвали до Червоної Армії зв’язківцем, чернетки повісті Грін скрізь носив з собою в похідній сумці. Незабаром він захворів на висипний тиф и майже на місяць потрапив до боткінської бараки.

Після одужання Гріну за сприяння Горького вдалося отримати академічний пайок и житло – кімнату в «Будинку мистецтв» на Невском проспекті, 15.

Сусіди згадували, що Грін жив відлюдником, майже ні з ким не спілкувався, але саме тут він написав свій найзнаменитіший, зворушливо-поетичний твір – феєрію «Червоні вітрила».

Предыдущая робота над «червоними вітрилами» була закінчена на початку грудня 1920 року. Надалі автор неодноразово вносив в рукопис правки.

Глава «Грей» була надрукована в газеті «Вечірній телеграф», № 1 от 8 мая 1922 року. У вигляді окремої книги, в повном обсязі істрія була опублікована в 1923 році.

Письменник присвятивї своїй другій дружині Ніні. Повість включается в усі зібрання творів письменника ..

Спершу назва повісті російською звучала як «Красные паруса», але тотожність цієї назви кольору  більшовицької символіки  та страшні події, що відбурусвалися в часчасному Петилисі  після жовтневість перевороту зірівору . Відтоді оригінальна назва, чтобы звучать як «Алые паруса».