Лисичка

В Україні поширений ще один представник родини собачих – лисиця звичайна. Це дуже гарна тварина — тендітна, з продовгуватим гнучким тілом на низьких струнких лапах і довгим пухнастим хвостом. А якщо додати до цього ще яскраво-руде хутро, білуваті груди та живіт, білий кінчик хвоста і вузьку хитру мордочку з темними вухами, то будь-хто відразу впізнає нашу давню знайому лисичку-сестричку – героїню багатьох дитячих казок

На території області лисиця зустрічається в кожному районі. Вона полюбляє селиться у ярках, по балках, що позаростали чагарниками, по перелісках, заплавах річок, де є сухі місця, по лісосмугах. Лісостепові ландшафти найбільш привабливі для лисиці. Там, де її мало турбують та є корм, чисельність лисиць різко збільшується.

Лисиця харчується як тваринною, так і рослинною їжею. Спектр кормів, які вона вживає, дуже різноманітний. Найчастіше лисиця полює на ссавців, до яких відносяться мишоподібні, зайці, молодняк козуль та інші тварини лісостепу. Не відмовиться лисиця і від птахів та їхніх яєць. Може завітати і до курника або зловити кота, який відбився від села і ловить мишей в полі.

Лисиці, як правило, живуть осіло. їх індивідуальні ділянки бувають площею від 2 до 30 км2. Інколи лисиці мешкають колоніями. Так, у 1979 р. в яру серед полів поблизу с. Грушеве Лебединського p-ну було зафіксовано колонію. В ній налічувалось 27 нір, дві третини з яких були заселені. Нині в області, внаслідок антропогенного впливу, колоніальні поселення лисиць не зустрічаються.

Хитра лисиця, лисичка-сестричка, поряд з вовком і ведмедем є одним з популярних образів слов’янської міфології, частим героєм багатьох народних казок, в яких образ цього звіра міцно асоціюється з хитрістю, лукавством, підступністю. Адже тільки лисиці, наприклад, вдалося з допомогою хитрості поласувати колобком.