Ефект Моцарта

Ефект Моцарта – цей термін запровадив французький вчений Альфред Томатіс. Як лікар, він з особливою пристрастю використовував музику Моцарта у своїй трудовій практиці, намагаючись вилікувати у пацієнтів різні психобіологічні розлади. Трохи пізніше ідею Альфреда Томатіса підхопила і стала розвивати команда дослідників із США під керівництвом Френсіса Раушера. Вони провели дослідження, в результаті яких були зроблені помпезні висновки про те, що музика великого композитора стимулює роботу мозку і тим самим покращує когнітивні функції, зокрема просторове мислення і пам’ять.

https://youtu.be/KsmU4suMyMI

Для самого експерименту було задіяно невелика кількість студентів університету, які перед написанням тесту на просторово-тимчасове мислення, були поділені на 3 рівних групи. Кожній групі були запропоновані особливі умови підготовки: перша група сиділа в цілковитій тиші, друга слухала інструкції по розслабленню у форматі аудіокниги, а остання, була занурена в сонати Моцарта. Після налаштування мозкових центрів учні виконали роботу, спрямовану на аналіз деяких геометричних фігур з паперу, на вишукування відсутніх деталей і на загальну оцінку конфігурацій наданих об’єктів. При підведенні підсумків експериментатори виявили, що результати останньої групи студентів були кращі за інших в середньому на десять балів.

Більш пізні експерименти також виявили, що позитивних результатів у стимуляції мислення можна домогтися, звернувшись не тільки до творчості Моцарта, але і до будь-яких інших класичних фортепіанних творів. І навіть більше – до будь-якої мелодії, лише б вона була приємна слухачеві. Отже, дослідники дійшли висновку: Ефект Моцарта заснований на короткочасному збільшенні активності центральної нервової системи і поліпшенні загального настрою людини, що благотворно впливає на виконання поставлених завдань.