Антисуржик

Чи БІЛЕТ i КВИТОК те саме?

В українській літературній мові слова білет і квиток розрізняються за значенням і сполучуваністю. Тільки білет:
а) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Щасливий білет;
б) цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Лотерейний білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет.
Тільки квиток:
а) документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток;
б) куплена картка, яка дає право проїзду у транспорті, відвідування музею, театру тощо. Квиток на проїзд. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Вхідний квиток. Залізничний квиток.

Чим рiзняться мiж собою слова АДРЕС i АДРЕСА?

За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.
Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею: “адрес ювілярові”, “адрес гарно оформлений”, “адрес від колишніх учнів”, “адрес з нагоди шістдесятиріччя (п’ятдесятиріччя)”.
Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце знаходження установи; напис на конверті, бандеролі, пачці тощо. “Не знаю точної Вашої адреси”, “моя адреса така”, “подаю адресу свого брата”, “адреса нашої установи”, “жити (проживати) за адресою”, “надсилати на адресу”, уживаючи це слово в переносному значенні (тобто сказане стосується мене), говоримо: “це сказано на мою адресу” (а не “сказано в мою адресу”, “сказано в мій адрес”).
Можна сказати: “ще не написали адреса” (тобто не виготовили. письмового вітання) і “ще не написали адреси” (не заадресували листа, бандеролі, пачки).
А плутаємо ці слова тому, що в російській мові у першому і другому значеннях вживається одне слово – адрес.

Правильно вживаймо слова ВІДНОШЕННЯ, ВІДНОСИНИ. ВЗАЄМИНИ, СТОСУНКИ 

При вживанні цих слів часто, по-перше, нехтують усталеними в літературній мові нормами і, по-друге, надуживають висловами з тими, що мають відтінок канцелярщини, словами” роблять своє усне чи писемне мовлення штампованим, “оканцелярюють” його.
Запам’ятаймо:
1. Російські блоки “отношение к делу”, “хорошее отношение к людям”, “во всех отношениях” часто тільки калькують; говорять: “Я з ним у добрих відношеннях”; “Твоє відношення до справи” та под., де слово відношення – не на своєму місці. І якщо будемо вживати нормативні вислови – “хороше ставлення до людей”, “моє ставлення до справи”, то це ще не свідчить про високу мовну культуру. Треба добирати синоніми до цих комунікативних формул. Так, замість штучного “у всіх відношеннях” можна сказати: “з усякого (кожного) погляду”, “з усіх боків”, “як не глянь”, “як не подивись”, “усебічно”… Замість ненормативного “поверхове відношення до такої важливої справи” треба: “поверхове ставлення” або краще “поверхово (недбало) ставляться до справи”.
Слово відношення вживається у філософії, логіці, мовознавстві у значенні “взаємозв’язок між предметами, явищами, величинами”, а також у математиці: “відношення мислення до буття”, “відношення до буття”, “відношення двох чисел – а : в = с : а”. Слово відношення вживається у сполученні: відношення математичне, арифметичне, геометричне, граматичне, синтаксичне, причинові, обставинні, рівності, тотожності, еквівалентності, процентне, вартісне.
2. Слово відносини вживається щодо суспільства, держав, колективу, функціонує у сполученні: “відносини дружні, добрі, товариські, добросусідські, ворожі, сімейні, патріархальні, офіційні, ділові, господарські, ринкові, економічні, службові, майнові, товарні, дипломатичні, політичні, правові, міжнародні”; “тип відносин”; “відносини між учнями та вчителями”; “розвивати добросусідські відносини”.
3. Слово стосунки вживається переважно у значенні “особисті зв’язки між людьми”, рідше – між суспільними групами, країнами. Неправомірне вживання у цьому значенні “взаємовідношення”, “відношення”.
4. Взаємини вживаємо тоді, коли говоримо про взаємні стосунки між кимсь, чимсь, про взаємозв’язок, взаємовплив між предметами, явищами.
Слова взаємини, стосунки часто вживають як синоніми: наші взаємини (стосунки), взаємини (стосунки) між людьми.

ВІРНО кохаймо!

Постійно пам’ятаймо, що в споріднених мовах є такі близькозвучні слова, які в кожній з них мають різне значення. Це виявляється насамперед у тому, що вони поєднуються з іншими словами.
Слово вірний вживається в українській мові у значенні “відданий, надійний, незрадливий, стійкий у своїх почуттях і поглядах”. Шевченко, наприклад, пише: “Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну”. А похідний прислівник вірно цілком природним є у таких Шевченкових рядках:” ”І він один на всім світі мене вірно любить”, у приказці “Хто вірно кохає, той часто вітає”. У російській мові слово верный багатозначне і перекладається по-різному:

Отже, в українській мові слово вірний (а,е,і) і похідне вірно вживаються у порівняно небагатьох словосполученнях: “вірна дружина”, “вірний дружині”, “вірно кохати” та ін. Іноді поряд із прикметником правильний уживають і прикметник вірний у таких висловах: “вірний переклад”, “вірний рисунок”, тобто відповідний оригіналу, точний.

“ВОЄННЕ училище”. Ні! Чому?

Російське слово военный має два значення, кожне з яких в українській мові має свій відповідник. У значенні “який стосується війни” уживається слово воєнний. Отже: воєнний (а, е, і) – тактика, промисловість, стан, події; у значенні “який стосується війська, узвичаєний, установлений у війську, в армії” нормативним вважається слово військовий: військовий (а, е, і) – присяга, форма, справа, трибунал, училище, звання та ін. Окремі слова можуть уживатися з цими прикметниками залежно від значення, наприклад: “військовий (і воєнний) корабель”, “військовий (і воєнний) завод” та ін. У значенні іменника вживається тільки військовий: “військовий пішов”, “став військовим”.

ОСВІТЛЕНА вулиця, а ОСВІЧЕНА людина

Близькі за звучанням слова (або пароніми) освітлений // освічений, історично споріднені, але за існуючими нормами вживаються в різних значеннях. Освітлений – “який стає видний, бо на нього падає світло”. Освітленим може бути будинок, зал, коридор, вулиця, площа, парк. Можна сказати: “освітлена вогнем, полум’ям, прожектором, сонцем”, а в переносному значенні – “щастям, радістю, благородством”. Це слово вживається ще на означення рідний, у якій вилучені сторонні домішки, внаслідок чого вона стала прозорою, світлою (“освітлена вода”, “освітлений сік”).
Освічений – це той, який має освіту, культурний: “освічений (а, е) народ, суспільство, товариство, людина, дівчина, хлопець, робітник, селянин”. Отже, у висловах “освічена вулиця”, “освічене електричними вогнями місто” слова освічена, освічене потрібно виправити на освітлена, освітлене.

ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ … Але не помилки, недоліки, прорахунки, слова…

Українське слово зустрічатися помилково вживають і відповідник до всіх значень російського встречаться. Подумаймо і зробім правильний висновок: зустрічаються тоді, коли є якась зустріч. Речення “У книзі зустрічаються цікаві факти”; “Він зустрівся з труднощами” неприродні, хоч усі слова українські. Зміст фраз можна передати по-різному. Можливий варіант: “У книзі трапляються цікаві факти”, “маю труднощі”. А коли Зустрічаються? Насамперед можуть зустрічатися люди: “зустрілися спортсмени”, “вони зустрілися, щоб поговорити”. Можна сказати “зустрівся поглядом з колючими очима”. Тож будьмо уважними і дбаймо, щоб, як писав Антоненко-Давидович, не зустрічалися без зустрічі.

Чому не є взаємозамінними слова ОБ’ЄМ І ОБСЯГ?

Ці слова розрізняються за значенням, а відповідно – й здатністю сполучуватися з іншими словами. Об’єм – “величина у довжину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних .одиницях”. Вживається у сполученнях: “об’єм конуса, куба, циліндра, колби, посудини, приміщення, кімнати, вагона, котлована, печі, тіла, серця, мозку, повітря, рідини”; об’єм може бути великий, малий, невеликий, значний, повний, середній. Нормативними є вислови: “визначити об’єм чогось”, “циліндр об’ємом 400 кубічних сантиметрів”, “тіло в об’ємі має п’ять кубічних дециметрів”, “об’єм повітря збільшується при нагріванні” та ін.
Обсяг – взагалі “розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось”. Вживається зі словами: “обсяг роботи, капіталовкладень, будівництва, бюджету, заготівель, промислової продукції, знань, інформації, брошури, книжки,. рукопису, поняття, слова, навантажень”, обсяг може бути величезний, значний, невеликий, середній. Можна сказати: “визначити обсяг”, “підраховувати обсяг”, “величезна за обсягом і значенням праця”, “у повному обсязі”, “брошура обсягом 20 сторінок”. Уживання таких словосполучень, як “об’єм робіт”, “об’єм інформації” (потрібно: обсяг), а також, “розмір статті”, “розмір книги” є порушенням норми.

Про українські слова ПРІЗВИЩЕ І ФАМІЛІЯ

В українській мові є ці два слова, але за існуючими нормами вони мають різне значення: українське прiзвище вживається у значенні російського “фамилия”, а українське фамілія (запозичене з латинської, сьогодні трактується як застаріле) – має значення “родина”, “члени родини”, “рід”. Споріднене з ним слово фамільний уживається у сполученні “фамільний (-і) герб, портрет, альбом, цінності”. Отже, треба говорити: “Прошу назвати Ваше прізвище” і запитувати: “Ваше прізвище, ім’я?”

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє авнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування (Панас Мирний).

***

Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу (Олесь Гончар).

***

Мова – далеко не тільки “засіб спілкування”, тобто передачі “вже готових думок”, як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способомнародження тих думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати” (Оксана Забужко).
https://maximum.fm/novini_t2

ВСТУПАЄМО (а не поступаємо) в університет інститут, технікум

Існуючі норми передбачають розрізняти за значенням пароніми поступати // вступати. І коли йдеться про навчальні заклади, то мова витворила ряд: вступник, вступні іспити, у який вписується дієслово вступати. У цьому випадку мікроряд семантично споріднених слів формує префікс в-.

Коли ЗДАТНИЙ, а коли ЗДІБНИЙ?

Здатний – це “спроможний”, “такий, що має можливість, силу, певні дані щось зробити”. Уживають у сполученні:
а) з інфінітивом: “Деякі тварини здатні утворювати ультразвукові коливання”, “Пароплав здатний рухатися”, “Він здатний лише зітхати”;
б ) з прийменниками на (на що?) і до (до чого?): “здатний на подвиг”, “здатний до всякої роботи”, “до всього здатний”.
Здібний – “який має здібності, обдарований”: здібний (а, е, і) – музикант, шахіст, юнак, дитина, учні; “здібний до вивчення мов”.