by Anastasi
Copyright © 2021
право
Copyright © 2021
Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117 КК), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112 КК, 348 КК, 379 КК, 400 КК, 443 КК), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК, частина третя статей 345 КК, 346 КК, 350 КК, 377 КК, 398 КК), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК, частина друга статей 345 КК, 346 КК, 350 КК, 377 КК, 398 КК), диверсію (стаття 113 КК), бандитизм (стаття 257 КК), терористичний акт (стаття 258 КК), захоплення заручників (статті 147 КК і 349 КК), зґвалтування (стаття 152 КК), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК), крадіжку (стаття 185 КК, частина перша статей 262 КК, 308 КК), грабіж (статті 186 КК, 262 КК, 308 КК), розбій (стаття 187 КК, частина третя статей 262 КК, 308 КК), вимагання (статті 189 КК, 262 КК, 308 КК), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194 КК, 347 КК, 352 КК, 378 КК, частини друга та третя статті 399 КК), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289 КК), хуліганство (стаття 296 КК).
Поряд із загальними положеннями, що відносяться до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності для неповнолітніх. Встановлюючи ці особливості, законодавець виходить з психологічної характеристики цього віку: неусталеності психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повного мірою (на рівні психофізичного розвитку дорослої особи) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища, як злочин, адекватно оцінювати свої вчинки.
КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх за вчинений злочин. Ці особливості знаходять своє відображення в нормах КК, які стосуються звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, видів покарання, що застосовуються до неповнолітнього, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбуття, погашення і зняття судимості. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності може мати два види: звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру та звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
СКЛАД ЗЛОЧИНУ
| Суб’єкт | Осудна фізична особа, що досягла на момент вчинення злочину віку, із якого настає кримінальна відповідальність, за загальним правилом — 16 років; за ряд злочинів, перелічених у статті 22 Кримінального кодексу України (наприклад умисне убивство, бандитизм), кримінальна відповідальність настає з 14 років
Осудність означає можливість під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними. Для ряду злочинів передбачений спеціальний суб’єкт (військовослужбовець, службова особа) |
| Суб’єктивна
сторона |
Внутрішнє ставлення особи до вчинюваного нею проступку; основною
ознакою є вина, що проявляється у формі: • прямого умислу — якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання; • непрямого умислу — якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання; • злочинної самовпевненості — якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення; • злочинної недбалості — якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була та могла їх передбачити. Для кваліфікації окремих злочинів мають значення також мотив та мета. Мотив — внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи та спонукають її вчинити злочин. Мета — уявлення особи про бажаний результат, якого вона досягне, вчинивши злочин |
| Об’єкт | Суспільні відносини, що охороняються кримінальним правом та на які посягає правопорушення |
| Об’єктивна
сторона |
Зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об’єкт злочину, що проявляється в дії або бездіяльності, суспільно небезпечних наслідках і причинному зв’язку між ними. У злочинах із так званим матеріальним складом, тобто в таких, які вважаються закінченими з моменту настання певних наслідків (умисне вбивство, крадіжка, доведення до банкрутства), має бути встановлений причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав. Факультативними (додатковими) ознаками об’єктивної сторони злочину є час, місце, умови, способи та знаряддя вчинення проступку тощо |
Published: Apr 25, 2021
Latest Revision: Apr 25, 2021
Ourboox Unique Identifier: OB-1117771
Copyright © 2021
Skip to content