Друга світова війна в об’єктиві камери

Другу світову війну показано на екрані в сотнях фільмів — від епічних бойових стрічок до несамовитих драм військовополонених і трагедій у концентраційних таборах. Деякі фільми зображують цю війну не в самому традиційному сенсі, але вони навдивовижу пронизливо передають особисті історії й погляд режисерів на події.

“В бій ідуть лише “старики”. 1974 рік, “Студія ім. Довженко”, режисер Леонід Биков

Будні ескадрильї винищувачів, у якій всі відгукуються не на імена, прізвища чи звання, а на прізвиська, вони ж – позивні. Командир – Маестро, механік – Макарич, новачки – Ромео, Смуглянка, Кузнєчік. Новачки – “жовторотики”, досвідчені воїни – «старики». У перервах між повітряними боями льотчики співають у самодіяльному хорі. А хто не співає – той дурак. Фільм хотіли заборонити, як то кажуть, на злеті, і за стрічку заступилися Олександр Покришкін та Іван Кожедуб.

“Білий птах із чорною ознакою”. 1970 рік, “Студія ім. Довженка”, режисер Юрій Іллєнко

Буковина, середина ХХ століття. Братів Дзвонарів розводить війна. Петро в Червоній Армії, Орест – в УПА, Георгій намагається бути нейтральним, Богдан – працює в священика. Типове переплетення доль та родинних історій простих українців. Фільм у нинішньому вигляді порізаний цензурою, інакше не вийшов би на екрани. Але навіть у порізаному вигляді забрав безліч престижних професійних призів на Заході.

“Ати-бати, йшли солдати”. 1977 рік, “Студія ім. Довженка”, режисер Леонід Биков

У художньому фільмі “Ати-бати, йшли солдати” розвиваються два сюжети. Перший про те, як молоді люди, захоплені, сповнені енергії і сил пішли на все заради країни. Вісімнадцять молодців з усього взводу взяли в облогу цілу колону ворожої техніки. До довгоочікуваної перемоги вони не дожили трохи більше року.

Другий сюжет оповідає про вже ветеранів через тридцять років після війни. Дочка одного із загиблих готує зустріч пам’яті родичів про день 18 березня 1944 року. В той день солдати під чуйним керівництвом в особі молодшого лейтенанта Суслина віддали свої життя в бою за мирне життя майбутніх поколінь.

“А зорі тут тихі…”. 1972 рік, “Студія ім. Горького”, режисер Станіслав Ростоцький

Шість зенітниць і їхній командир старшина Васков ніколи не припускали, що їм доведеться діяти як антидиверсійній групі. Вони мирно жили в лісі, ходили в лазеньку, жартували одне над одним, коли, одного разу, з’ясувалося, що поруч із ними висадився десант відбірних німецький головорізів. І комусь треба було встати на їхньому шляху, крім шести дівчисьок і одного старшини. Не вступаючи у прямий бій з переважаючими силами супротивника, підрозділ зенітниць все-таки зміг ціною своїх життів зупинити ворога

“Вишневі ночі”. 1992 рік, студія “Рось”, режисер Аркадій Мікульський

Після вигнання фашистів із Західної Україні організація УПА починає боротьбу з радянською владою. На тлі цих подій розгортається неможлива історія кохання лейтенанта НКВД і зв’язкової УПА.

“Далекий постріл”. 2005 рік, режисер Валерій Шалига

1942 рік, Україна. Триває Друга світова. У німецькому полоні зустрічаються два вороги: один, із Червоної армії, а другий з лав УПА. Обоє бачать свій шлях правдивим, бо «обоє за Україну воюють». Та згодом стає зрозуміло де справді цінують свободу, де справді воюють за Україну, де справді є друзі, які одне за одних не пошкодують життя, щоб звільнити з полону. А з того як закінчились їхні життя теж можна висновок зробити.

“Незламна / Битва за Севастополь “. 2015 рік, режисер Сергій Мокрицький

Події військової драми «Незламна / Битва за Севастополь» охоплюють період з 1937 по 1957 і розповідають історію радянської жінки Людмили Павличенко. На початку Великої вітчизняної війни ця тендітна жінка вирушила на фронт, щоб захистити свою батьківщину і змогла залишити свій слід в історії. Її нелегкий шлях захисника почався з Чапаєвської стрілецької дивізії, який назавжди змінив уявлення Людмили про війну.

Протягом довгих років над головою Людмили та її товаришів вибухали снаряди і гуркотіла важка артилерія, але незважаючи на всі труднощі і небезпеку, вона змогла вижити і зіграти важливу роль в битвах. Героїзм і мужність цієї жінки піднімав бойовий дух в рядах Червоної армії, солдати були готові піти за нею до кінця. Людмила стала справжнім символом для радянських воїнів і великою проблемою для ворога.

“Хайтарма “. 2013 рік, режисер Ахтем Сеітаблаєв

Розповідь про сталінську депортацію кримських татар, вчинену у травні 1944 року. Ця трагічна сторінка в історії кримськотатарського народу показана через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар Амет-Хана Султана: після вигнання нацистських окупантів з Криму, військове командування дозволило Амет-Хану разом з його бойовими товаришами відвідати батьків у Алупці. За збігом обставин на час перебування льотчиків у Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар. Радянський ас, якого боялися німецькі пілоти, не зміг захистити свій народ від злочину сталінського режиму.

“На війні як на війні “. 1968 рік, режисер Віктор Трегубович

Молодший лейтенант, що тільки-но вийшов за поріг училища, призначається командиром в екіпаж САУ СУ-100 (у книзі СУ-85). Його підлеглі старші його і досвідчені бійці. Утвердити свій авторитет буде нелегко, але вибору немає. Адже від злагодженості дій залежить подальше виживання солдатів.

“Нескорений “. 2000 рік, режисер Олесь Янчук

1950 рік. Вже давно закінчилася Друга Світова війна. На території Західної України, в Карпатах ще продовжують боротьбу зі сталінським режимом знекровлені, роззброєні бійці Української Повстанської Армії (ОУН-УПА). Ще зовсім недавно – армії, яка змушена вести бій одночасно з фашистами та радянськими військами. На чолі УПА – командир Роман Шухевич. Боротьба приречена – бійці переходять в підпіллі. Від чого повинен відмовитись Шухевич, щоб розділити драматичну партизанську долю 200 тисяч солдатів УПА? Від комфорту емігрантського життя? Або від блаженства буття з коханою жінкою? Можливо, від палахкотливої віри в самостійну і незалежну Україну?