v

Маршрут руху по піску слід
вибирати по прямій, тому що повороти
керованих коліс підвищують опір
коченню. У цьому випадку перед
передніми колесами з’являються
піщані валки, і автомобіль може
забуксувати, закопатись у пісок. Якщо
автомобіль почав буксувати, слід
зупинитись.
Недовгі ділянки піщаної
дороги слід долати з розгону,
більш довгі – на понижених
передачах при обертах колінчатого
валу двигуна вище середніх, а
також включати ведучий передній
міст і рухатись з рівномірною
швидкістю без перемикання
передач і зупинок, не роблячи
різких поворотів рульового колеса.

Ділянки з глибоким снігом
(максимум до ½ діаметра колеса)
найкраще долати, використовуючи
ланцюги проти ковзання або,
знизивши тиск у шинах, рухатися з
постійно натиснутою педаллю
керування подачею палива на другій
або третій передачі, уникаючи
буксування коліс автомобіля в снігу.
Слід уникати перемикання
передач і крутих поворотів. Якщо
на такій ділянці є колія, то рухатись
необхідно по ній.
Рух з місця на піщаній дорозі
потрібно починати дуже плавно.
Якщо автомобіль зупинився,
робити ривки вперед або назад
недопустимо. Потрібно розчистити
пісок перед передніми колесами,
тимчасово знизити тиск повітря в
шинах або піддомкратити задні
колеса і підкласти під них дошки,
мати і почати рух на першій
передачі.
Рух по сніговому покрову
виконується аналогічно руху по
піску.

Рух по польових дорогах, по мокрому полю, стерні та ріллі

Рухаючись по мокрій глинястій
дорозі, якщо на ній є стара колія, то її
слід пропускати між колесами. Це
допоможе уникнути зупинки в
розмоклому ґрунті. По новій колії
можна їхати, оскільки шар грязі в ній
невеликий і опір руху менший. Ділянки
дороги з глибокою гряззю треба
долати на
нижчих передачах при великих
обертах колінчастого вала двигуна.
Щоб легше проїхати цю ділянку,
можна під ведучі колеса підкласти
дошки, жердини.
Рухаючись по ріллі з борознами
або долаючи невеликі угловини і
неглибокі колії, автомобіль слід
спрямовувати під гострим кутом до
них, що зменшує поштовхи від цих
перешкод.
Ділянки дороги, вкриті водою,
заздалегідь оглядають, бо там можуть
бути ями або великі камені, і
проїжджають на малій швидкості.
Під час руху по заболочених
ділянках на лугах, потрібно
намагатися зберегти шар дернини.
Швидкість при русі по
польових дорогах, особливо по
нерівних, повинна бути зменшена.
Як правило, всі нерівності нижче
рівня дороги (за винятком колії)
долаються під косим кутом, а різні
предмети, що виступають над
поверхнею дороги – під прямим
кутом.
Рухатися по мокрому полю
потрібно після перевірки
наміченого маршруту. Шлях руху
необхідно вибирати без різких
поворотів, рухатись потрібно
швидко, з розгону уникаючи руху
по колії, перемикання передач і
зупинок.
На заболочених ділянках
шляху не слід користуватись
ланцюгами проти ковзання: це
може спричинити „зрив” верхнього
несучого шару. Рух по стерні та
ріллі виконується на середній
передачі, поздовж борозни або під
гострим кутом до неї. При цьому
рульове кермо необхідно надійно
утримувати в руках.

Рух по вузьких лісних дорогах, по галявині лісу

Рухатись по вузьких лісних
дорогах, через галявину можна за
умови, якщо мається можливість
маневрувати поміж пнями або
розвіданий маршрут руху не містить
пнів.
На лісових дорогах слизькість
збільшується під час листопаду, що
може впливати на зміну коефіцієнта
зчеплення, тому курсант зобов’язаний
вести автомобіль з пониженою,
рівномірною швидкістю, уникаючи
різкої її зміни, гальмування і поворотів.
При русі по вузьких лісних
дорогах необхідно бути готовим до
маневрування між пнями і корчами
дерев, що інколи виступають із
землі.
Перед рухом по чагарнику
необхідно ретельно розвідати
намічений маршрут руху (виявити,
чи є пні, які можуть бути на заваді
при русі автомобіля). Їхати
необхідно обережно на пониженій
передачі, але при середніх
обертах двигуна.