ЧАСТИНИ МОВИ

КАЗКА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

Одного разу частини Мови — діти одної матері — зав’язали суперечку. Вони ніяк не могли з’ясувати, хто з них найважливіший. Іменник поважно і гордовито промовив: —Годі вам хвалитися! Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої сім відмінків, два числа, три роди і чотири від міни. І в реченні можу виступати будь-яким членом… Тут його перебив Прикметник: —Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. !, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, на приклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне й просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна». Візьми в тямки, що я вказую і на приналежність предмета певній особі. У ре­ченні виступаю означенням і присудком. У розмову вступив Числівник, що збирався якраз іти до каси: —От сидіть тихо. Без мене не знаєте, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці-бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом. Слухав це Займенник, і йому урвався терпець: —Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди й числа. Але скажіть мені, хто вас за­мінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, При­кметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка? —То все байки,— озвалося Дієслово.— Ви разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б’єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх за пускає в дію. От, наприклад, іменник завод. Чи знаєте без мене, що він робить або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтраш­нього життя. У реченні також виступаю головним і другорядним членом. Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і собі взяв слово:

 

—Дерете носа, не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з тих! Себе викривляти в різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. У реченні можу бути лише обставиною. —Отак, брате! — вигукнув Прийменник.— Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду назавше. То лише слабкодухі, такі, як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово„ змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв’язуючи, я уточнюю думку з реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде… школи». А покличте мене, і стане зрозуміло: йде він до школи чи зі школи. —І нащо піднімати стільки галасу? — стиснув плечима Сполучник, що проходжав-ся поміж усіма.— Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко. — А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити?— відстоювала себе Частка.— Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів та інші почуття. —Гай, гай, які часи тепер настали,— сказав засмучений Вигук.— Діти одної ма­тері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос. Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому прибрана їх рідка мати Мова. —Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі. Хай віднині панують між вами дружба і згода. Усі частини Мови взялися за руки і в один голос пообіцяли: —У дружбі і злагоді будем здорові і щастя дамо нашій матері МОВІ.

Скласти мозаїку.

Частини мови, питання до кожної частини мови.

 

Іменник 

Всі на світі добре знають,

Що предмет я  називаю   –

Хто чи що, – ви запитайте

і про мене все дізнайтесь.

Я істота й неістота:

Парта, зайчик, дошка, котик.

Маю рід, число, відмінок

І чотири аж відміни.

Хто я ? Знайте достеменно:

Називаюсь я ….             Іменник.

1. Відгадай загадки. Спіши їх. Підкресли іменники в орудному відмінку, виділи закінчення.

а) Білі птахи летять, на землю зграєю сідають.

б) Під землею вогонь горить, а зверху видно.

в) Зимою народжуюсь, навесні вмираю, своїм тілом землю зігріваю.

г) Якою косою не можна косити?

д) Ніжна зірка сніжно-біла, на рукав згори злетіла. Поки ніс її сюди, стала краплею води.

Відгадки. Морква. Сніжинки. Сніг. Косою з волосся. Сніжинка

 

2.Відгадай їх. Запиши парами іменники-антоніми із загадок. Визнач рід.

Я антонім слова літо,

В мене біла тепла свита,

Хоч мороз люблю сама:

Адже звуть мене ………………………….

Я антонім шуму, стуку,

Уночі без мене мука,

Для спочинку наймиліша.

Відгадаєш, хто я?……………………………

3.Відгадайте загадки, в зошити запишіть у дві колонки слова, що відповідають на питання хто? і що? Поясніть.

Прилетіли гості, сіли на помості, узяли по латі і зробили хату (птахи, гніздо).

За горами, за лісами золотий кружок встає (сонце).

За лісом, за пралісом біла вовна висить (хмари).

Зеленії ноги-косиці виросли вгору з землиці, а зубате головище коренем-вусом у землю свище (часник).

Біжить свинка, вирізана спинка, оглянеться назад, а й сліду не знать (човен).

Іде силач, на нім ловкач, за ним копач добувати калач (трактор, тракторист, плуг).

4.Загадки відгадайте, випишіть із них власні іменники, поясніть, що вони означають.

Ішла Улита, черепком сповита,

Безрука, безнога, чотирирога (равлик).

 

Хлопець Мартин похилився через тин,

дівчина Галка: «Невже в тебе гарна шапка?» (Соняшник).

 

Кольорового стовпця;

Застругали ми з кінця,

Як побіг він до сторінки –

Зразу ж кинувся в танок,

І у зошиті в Маринки

Виріс песик та садок (кольоровий олівець).

 

Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;

Як упав – заіржав, увесь світ задрижав (грім).

 

5 відгадайте, іменники-відгадки запишіть, позначивши в дужках їх рід.

Яке взуття в огні гнеться,

А з ніг не скидається? (Підкова).

По полю бродить,

Зерно молотить,

Жне, косить –

Хліба не просить (комбайн).

Сторожем не служить, а всіх рано будить (півень).

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту окремо (рукавиці).

Що можна бачити з заплющеними очима? (Сон).

Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце).

Не людина, а говорить (радіо).

 

6. 6. Відгадайте загадки, випишіть відгадки.

Визначте їхній рід, число, відмінок.

Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить. (Блискавка і грім)

Срібний кинджал хвильку в хаті полежав – і зовсім розтав. (Бурулька крижана)

Червоний гість дерево їсть. (Вогонь)

Без рук, без ніг, а ворота відчиняє. (Вітер)

 

7.Відгадати загадки, визначити рід іменників – відгадок, пояснити їх правопис.

Зимою спить, а літом шумить. (Річка)

У воді росте, а води боїться. (Сіль)

Яке місто літає? (Орел)

Одна коняка тягне дванадцять бричок. (Тепловоз)

Що без дірки наливається? ( Овочі, фрукти)

Без рук, без олівця, а малює без кінця. ( Мороз)

Не має ніг, а ходить, має вухо, але не чує. ( Голка)

Чорне сукно лізе у вікно. ( Ніч)

Не бджола., а гуде, не птах, а летить. ( Літак)

– Хто ти? Що? Твоє ім’я?

– Іменна моя сім’я.

Знають всі в ній поіменно.

А зовуть сім’ю – … (іменник)

Наче лицарі казкові,

Вірно служать рідній мові.

Так слова єднати вміють,

Що усі їх розуміють. (Відмінки)

 

Є в людини на прикметі

Сотні, тисячі предметів.

Та щоб їх розмежувати,

Що й кому належить знати,

Поділив усіх як слід,

Добре нам відомий … (рід)

 

Я іменник і вживаюсь тільки в множині,  –

А закінчення ви, друзі, замініть мені –

Стану травкою, що сохла  у погожі  дні,

І вживатимусь відтоді в однині.

Який я іменник?              (Сіни – сіно)

                                     Прикметник

Я веселий і звабливий,

Гарний, милий і красивий,

Несказанний, незрівнянний;

Маю ступінь порівняння.

Я відносний чи присвійний,

А чи якісний незмінно.

Відповім я залюбки

На питаннячко – який?

Маю ознаку предмета,

Називаюсь я ….

прикметник.

1. З текстів загадок виписати прикметники зі словами, до яких вони відносяться

– Визначити їхній розряд за значенням, рід, число.

Біле – не сніг, зелене – не луг кучеряве – не людина. (Береза)

Червоний колір, а винний смак, кам’яне серце. Чому то так? (Вишня)

По краях гладенький, а всередині солоденький. (Кавун)

Червона, солодка, пахуча, росте низько, до землі близько. (Суниця)

 

2.Відгадати загадки, виписати прикметники.

1. Проливала дрібні сльози

молода дівиця.

Полоскала довгі коси

у чистій водиці. (Верба)

2. У погожу літню днину

Він на варті біля тину,

Круглолиций та пригожий,

І до сонця дуже схожий. (Соняшник)

3. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду    (Калина)

4. Взимку чорний, навесні і влітку зелений, а восени жовтий.
5. Сплять у лузі сестрички, золотенькі очі, а білі вії.
6. Стоять красуні на воді, вінки в них білі й золоті.
7. По голубому морю золота тарілка плаває.
8. Скатертина біла увесь світ накрила.
9. Біла латка, чорна латка по березі скаче

 

3. Вгадай предмет за ознаками»

Жовтий, кислий, ароматний, вітамінний.    (Лимон)

Смачне, солодке, холодне, вершкове, шоколадне.  (Морозиво)

Довговухий, куцохвостий, полохливий, прудконогий. (Заєць)

Сірий, колючий, безхвостий, маленький, хижий. (Їжак)

Хижа, руда, хитра, пухнаста.  (Лисиця)

Маленьке, беззахисне, пухнасте, безхвосте, жовте. (Курчатко)

Величезний, сірий, товстоногий, вухатий. (Слон)

Гарна, пахуча, червона, колюча, ніжна, квітуча, пишна.  (Троянда)

Вусатий, хвостатий, грайливий, м’який, кігтистий. (Кіт)

Тоненька, довга, сталева, гостроноса, швейна.  (Голка)

Неозоре, глибоке, бурхливе, небезпечне, солоне.  (Море)

Темна, зоряна, місячна, тиха, прохолодна.  (Ніч)

Народна, колискова, мелодійна, гарна, весела.  (Пісня)

Маленька, кругленька, червоненька, запашна.  (Суничка)

Дерев’яний, чотириногий, письмовий, кухонний, накритий. (Стіл)

                                     Дієслово

Дуже я люблю всі дії

І що хочеш, я умію,

Є у мене вид і час,

Спосіб маю повсякчас.

Лиш учіть мене сумлінно,

Озвусь я неодмінно.

Вмію діяти чудово,

Отже, звусь я           Дієслово.

 

1. Виписати дієслово, визначити час, особу, число.

Двічі родився, у школі не вчився, а години знає. (Півень)

З води росте, на воді сидить, у воду дивиться. (Лілея)

Не їсть, не п’є, а стоїть та б’є. (Годинник)

Книжки читаю, а літер не знаю. (Окуляри)

                                           Числівник

Я, відомо, дуже знатний,

Кількість можу означати,

І порядок при лічбі

Підкажу мерщій тобі.

Чи який, чи котрий, скільки –

Запитай мене лиш тільки.

Щоб не бути багатослівним,

Називаюсь я ……

числівник.

1.Випишіть числівники, визначте їхній розряд за значенням.

Сімсот невісток на одній подушці сплять. (Соняшник)

На одному коромислі два змії висять. (Брови)

Шість ніг, дві спинки, одна голова. (Людина сидить на стільці)

У двох матерів по п’ять синів, а всім ім’я одне. (Пальці на руках)

                                       Займенник

Я розрядів вдосталь маю

І предмет я позначаю,

його ознаку чи кількість,

Ви учіть про мене тільки.

Особовий я й зворотний,

І питальний , і відносний,

Неозначений, присвійний,

Заперечний і вказівний.

Означальним можу бути,

Варто все це не забути.

Частіш згадуйте про мене,

Називаюсь я …..

займенник.

1.Із тексту загадок «впіймати» займенник, визначити його розряд. Відгадати загадки.

А в нашого дядька курей грядка, та всі білі. (Зуби)

Сам не біжить, а стояти не дозволяє. (Мороз)

Чим більше у неї береш, тим більшою вона стає. (Яма)

Вік свій з клунками, та ще сідають на нього з мішками. (Верблюд)

                                       

Я така частина мови,

Що належить до службових.

Я буваю лиш одним:

Похідним – непохідним.

Задля, посеред, із-за,

До, над, крім, в, під, по, за.

І для мене все знаменно,

Що всі звуть мене….

прийменник.

Я важливий, що й казати,

Можу вміло пов’язати

Однорідні члени чинно

Й складних речень теж частини.

А, але, і –я сурядний,

Що, немов, як, щоб – підрядний.

Скрізь впишусь я досить влучно,

Називаюсь я ….   сполучник.

1. Відгадайте загадки. Випишіть сполучення слів із прийменниками.
2. Водить дружбу з олівцями,

Зошитами, папірцями.

На малюнку щось не те?

Вмить вона його зітре!

2. Порахує сантиметри,

А як треба – міліметри!

Рівно лінії проводить,

З олівцем за ручку ходить.

3. Відірвалися листочки?

Треба склеїти шнурочки?

Допоможе повсякчас,

Ще й причепиться до нас!

 

1.Відгадати загадки. Указати види сполучників за будовою, походженням, роллю в реченні.

1. Через воду стежечка, а води не перейдеш.
2. Гуляє по полю, та не кінь, гуляє волі, та не птиця.
3. Я вода і на воді плаваю.
4. Розсипався горох на чотириста доріг, ніхто його не позбирає — ні цар, ні цариця, ні красна дівиця.
5. Вертиться, крутиться, ніколи не стане, на нім живуть люди, і гори, і ями.