Мої пошуки скарбів цього літа

Мій найбільший скарб

Буднік Михайло

     Сьогодні був звичаний день. Постійте! Сьогодні ж перший день літа!

Ми з батьками поїхали на озеро з нашим собакою. Ми купили піцу та солодощі, гуляли, веселилися, купалися, гралися та раділи.

Сьогодні, 2 червня, я пішов гуляти із собакою в ліс.

Ось ми дійшли до лісу. Ми гуляли десь із пів години. Втомилися трохи, посиділи та пішли далі. Але ми заблукали.

Я із Жоріком (так звати мого малого пса) блукали, але невдовзі знайшли карту скарбів.

Я довго думав: це справжня карта скарбів чи ні? Але все ж таки вирішив, що вона справжня.

Тож невдовзі я зі своєю собакою пішов до гір, які були показані на карті. Вже через 25 хвилин ми були біля гір та побачили гарне озеро, яким пливли лебеді.

Я прив’язав поводок моєї собаки до дерева та пішов купатися. А потім уже через 5 хвилин ми були біля першої гори.

Вже наближалася ніч і треба було придумати, де ми переночуємо. Я побачив десь удалині хату, і ми одразу пішли туди.

Я вирішив, що ночувати в хаті буде набагато безпечніше, ніж на вулиці. І ми лягли спати.

Настав ранок. Сьогодні був гарний і сонячний день, тож я умився в озерці неподалік та ми пішли далі шукати скарби.

Мені й собаці треба було щось їсти, тож я назбирав ягід та з’їв їх, а собаці дав сало, яке в мене залишилося в судочку з пікніку. Ми поїли та пішли далі, орієнтуючись по карті.

Ось ми йшли і дійшли майже до межі карти. Я побачив напис: “Копати тут”. Я почав копати – руками, ногами, гілками – усім, чим завгодно.

І ось я побачив щось тверде. Це була скриня. Я її дістав і відкрив. Там було, як на мене, тридцять тисяч доларів, а ще там був айфон останньої моделі. На щастя, у цьому лісі був зв’язок, тож я подзвонив та замовив гелікоптер.

До мене із собакою прилетів гелікоптер. Я сказав рятівникам, де я живу, та ми полетіли додому.

Тому що мій найбільший скарб – це моя родина.

Скарб у Попільні

Карікова Софія

     Сьогодні я зазирнула до поштової скриньки і знайшла там лист від невідомого відправника. Він був старий і від нього тхнуло рибою. Я залишила його там із думкою, що хтось просто переплутав адресу.

5 днів цей лист лежав у поштовій скриньці. Зрештою мене охопила цікавість, і я вирішила відкрити його. Всередині була карта. Карта скарбів села Попільня.

У селі Попільня жила моя бабуся. Не довго думаючи,  я зібрала речі й сіла до мами в машину. Треба поспішати!  Адже скарб може потрапити в чужі руки.

Ми приїхали туди вже надвечір. Бабуся, як завжди, була нам із мамою дуже рада . Ми повечеряли і лягли у свої ліжка.

Я спитала в бабусі, чи знає вона щось про скарб? Вона зблідла і сказала, щоб я йшла спати.

Наступного дня я покликала своїх друзів до себе на подвір’я з надією, що хтось вирушить зі мною на пошуки скарбів. Погодилися всі, крім моєї найкращої подружки.

Я дістала карту з рюкзака, і ми оглянули її. Карта  намокла і не стало видно місця знаходження скарбу.

Ми вирішили розпочати подорож завтра після обіду.

Я швидко пообідала і вибігла на вулицю. Там на мене вже чекали друзі. Коли всі зібралися, ми вирушили на пошуки. Через 20 хвилин ми побачили покинутий будинок.

Ми вирішили зайти до будинку, тому що на карті був він позначений. Коли ми увійшли і пройшли вперед, то побачили коробку, в якій лежала іржава лопата.

Я взяла лопату, і ми вирушили далі. Через 5 хвилин нам трапилося роздоріжжя, і ми вирішили розділитися.

Через деякий час ми зустрілися і побачили пляж.

Ми знайшли місце, де треба копати, і почали це робити. Вже щось видніється. Скарб – скриню з монетами – знайдено!

Здоров’я та дружба – найцінніші скарби

Влад Москаленко

     Ось і почалися довгоочікувані літні канікули! Прочитавши книгу «Острів скарбів», я загорівся бажанням теж знайти якийсь скарб.

У червні разом із моїм спортивним клубом таеквондо Grizzly я їздив до спортивного табору в містечку Лазурне на Чорному морі. Зранку ми багато тренувалися, потім плавали в морі та грали в спортивні ігри. Після цього відпочивали. Вечорами ми ходили на дискотеки.

На пляжі я запропонував своїм друзям пошукати якісь скарби. Але ми нічого не знайшли. А коли ми були на острові Джарилгач, то побачили там десятки панцирів рапанів. Ці скарби ми забрали із собою на згадку.

У таборі було цікаво і дуже весело. Я знайшов багато друзів і зрозумів, що один зі скарбів, який я там знайшов, – це міцна дружба!

Потім у липні моя родина приїхала в Лазурне. Ми всі разом повторили маршрут Дмитра Комарова з його програми «Мандруй Україною».

Ми були на острові Джарилгач, рожевому озері Сиваш та на гейзері Гарячий ключ. Я навіть побачив дельфінів, вони були дуже близько!

Коли ми були на рожевому озері Сиваш на Херсонщині, я здивувався, чому вода там рожева? Виявилося, що вода рожева через специфічну одноклітинну водорость Dunaliella salina. Під пекучим сонцем вона виробляє бета-каротин, який надає воді яскраво-рожевого кольору.

На рожеве озеро туристи приїжджають помилуватися пейзажами та оздоровитися. Висока концентрація солі в повітрі впливає на дихальну та травневу систему. А ще вода там настільки солона, що у цьому озері можна лежати або сидіти, а вода тримає!

На гейзері Гарячий ключ ми купалися в гарячому басейні з лікувальною природною водою з йодом та бромом. А ще там є лікувальні грязі. Багато людей приїжджають туди саме з лікувальною метою.

Побачивши такі цікаві та унікальні місця, я зрозумів, що наша Україна має безліч природніх скарбів! І ще є дуже багато цікавих місць, які можна відвідати, подивитися та якими можна подивуватися в нашій країні.

Я провів серпень у містечку Буча з моїм молодшим братом та бабусею. Я гуляв, катався на велосипеді, плавав на місцевому озері та допомагав із братом бабусі на городі та в садку.

Пролетіло літо. І я зрозумів, що найкращі скарби, які я здобув, це здоров’я, міцна дружба, яскраві враження та щаслива родина!

Як я знайшов скарби

Олександр Лапко

    Я полетів на море.

Зараз я в літаку їм рибу. Поглядаю у віконце. Бачу: двигун горить, ми падаємо.

Я втратив свідомість і пробув у такому стані день.

День перший

    Я розгубився, нікого зі мною не було. Згадав уроки виживання на каналі “Дискавері”. Спочатку треба знайти воду.

День другий

    Я блукав, доки не знайшов під камінцем карту. Ні – частину карти. Обдивився її і побачив, що неподалік є річка. Юху!!!

День третій

    Нарешті я дійшов до річки. Напився, як слід. Начерпав іще води в тарілку, яку знайшов у літаку. Вирішив – треба збудувати шалаш.

Біля мене росло два великих дуби і лежали товсті гілки. Я підняв їх якось і примостив на ці два дуби. Ще потрібно було знійти маленькі гілки.

День четвертий

    Я шукав гілки і знайшов їх десять, а треба було б таких двадцять.

Так! Так! Так! Знайшов одразу тридцять! Зібрав їх. І побачив ще один шматок карти.

День пятий

    Шалаш збудовано. Але мені дуже холодно. Я розвів багаття. А ще я зробив якийсь спис.

Вечір пятого дня

    Я побачив кабана недалеко. Підкрався до нього – і як вдарив списом! Приготував я його та з’їв.

Пішов дощ. Він затушив багаття. Та я вже спав.

День шостий

    Я вирішив іти, рієнтуючись за картою, а ночувати під деревами. Зараз я готую собі м’ясо у похід, беру воду, спис і дві частини карти.

День сьомий

    Я вже дійшов до місця, зображеному біля кінця другого шматка карти. Але куди далі?

Я наступив на гілку та… провалився униз. Далеко внизу я побачив третій шматок карти.

Я дуже класно проходив усі пастки. І нарешті дістався до цього шматка карти.

Мене зацікавив якийсь механізм на кшталт дивного ліфта.

Оглянув карту і зрозумів – ура! Ось скарб! На цій карті було показано, де знаходяться скарби.

Я вирішив не зупинятися на ніч, а йти до них.

День восьмий

    Я йшов. У мене закінчилися припаси. Але все одно я йшов.

День девятий

    Нарешті дійшов! Я побачив хрест, намальований на землі та почав копати на цьому місці.

Копав я дуже довго – години чотири. І знайшов!

Я склав скарби в портфель, а під ними знайшов четвертий шматок карти. І пішов за нею далі.

День десятий

    Я потрапив до племені. Вони поставили мене перед вибором: або я віддаю їм скарби – і вони мене відпускають, або не віддаю – і лишаюся з ними назавжди.

Не довго думаючи, я віддав їм скарби, і вони відвели мене до міста!

Скарби фортеці

Анастасія Ковальчук

    Сім’я хлопця на ім’я Генрі переїхала із Португалії до Одеси і, відпочивши, облаштувалася в новому будинку. Генрі вирішив прогулятися. Вирішивши відвідати кафе і спробувати місцеві смаколики, Генрі підійшов до чоловіка й запитав англійською:

– Вибачте, сер, підкажіть, будь ласка, де тут найближча кав’ярня?

– Хм, так, звісно, ідіть вздовж цих кіосків і праворуч, – вочевидь чоловік погано розумів англійську мову.

– Дякую, – відповів Генрі і пішов цим маршрутом.

Поминувши усі кіоски, він повернув праворуч, але кав’ярні не побачив. Генрі подумав: “Напевно, треба піти далі” – і пішов прямо.

Через кілька хвилин хлопець побачив напівобвалену фортецю і вирішив підійти до неї, зовсім забувши про кав’ярню і про те, що скоро стемніє.

Коли Генрі підійшов до цієї незрозумілої і напівобваленої фортеці, він вразився, бо на вигляд вона була старовинною. Фортеця знаходилася поряд із лиманом і була складена з досить великих каменів.

Розгубленим поглядом Генрі обдивився фортецю. З великими очима він підійшов до дівчини, яка стояла поруч із невеликим будиночком.

– Вибачте, дівчино, що ж це за старовинна споруда? – спитав Генрі у неї. На його здивування, дівчина добре знала англійську і пояснила:

– Молодий чоловіче, це Анкерманська фортеця. Вона є цінною історичною та арітектурною пам’яткою. Це одна із захисних споруд в Україні, яка чудово збереглася до нашого часу. Розміри її наспавді неймовірні. Можете прийти завтра на екскурсію. Каса працює з 10:00 до 20:00, – зауважила дівчина, бо на годиннику вже було 20:45.

– Дякую, обов’язково завтра прийду! – вони попрощалися і Генрі пішов додому, зайшовши по дорозі у продуктовий магазин.

Наступного дня хлопець пішов на екскурсію. Підійшовши до каси, він придбав квиток на територію та взяв екскурсовода.

– Добрий день, мене звати Тетяною і сьогодні я ваш екскурсовод, – промовила дівчина до Генрі англійською мовою.

Він лише кивнув, коли Таня продовжила:

– Фортеця є однією з найбільш збережених давніх споруд на території сучасної України. Своїми розмірами вона перевершує всі подібні споруди країни. Загальна площа території фортеці становить 9 га. Фортеця розташована на скелястому березі Дністровського лиману і має вигляд неправильного багатокутника. Раніше вона складалася з чьотирьох дворів, кожен з яких мав специфічне призначення і міг самостійно вести оборону. Всі фортечні будови обнесено міцними стінами довжиною 2,5 км.

Генрі іноді ставив короткі питання і зі здивуванням дивився на фортецю.

Наостанок екскурсовод сказала:

– Можете подивитися на ті вежі і відпочити в центрі міста.

– Добре, спасибі вам за екскурсію, – подякував Генрі.

Все ще перебуваючи в шоковому стані, Генрі ходив і оглядав вежі, поле бою, великі сходинки, які вели на другий поверх башти, з якої було видно каньйон. Хлопець розмірковував, чи залишилися тут незнайдені до наших днів скарби.

Оглянувши територію, він пішов відпочивати в центр міста та купувати сувеніри. Він придбав собі нижню частину (дно)  амфори, на якій було зображено фортецю.

Потім хлопця відвідала шикарна ідея. Прийти вночі у фортецю і пошукати скарби.

Він дізнався, що існує легенда про Дівочу вежу, і вирішив піти саме туди. В легенді було сказано, що колись давно правителем тих земель був Олесандр Добрий. У нього була донька, і звали її Тамара. Вона грабувала і вбивала людей, які мешкали поряд з фортецею. Дізнавшись про вчинки доньки, батько захотів її покарати, але вона його обдурила і попросила гроші на монастир, щоб замолювати гріхи. А насправді вона залишила гроші та продовжила розбій.

Повернувшись із походу, батько дізнався про вчинки Тамари, прокляв її та замурував в одній із веж з її скарбами. Історични даних про це не існує, як і знайдених скарбів. Але люди роками намагалися відшукати їх.

Дізнавшись про це, Генрі також захотів випробувати щастя.

Узявши із собою сокиру, ліхтар, великий мішок для скарбів, він вирушив до вежі.

Коли Генрі зайшов до неї, вона видалася йому страшною і похмурою. На вулиці шугав вітер, а всередині вежі звук був таким, наче Генрі був там не сам. Але мотивація знайти скарби не давала йому відступтися.

Посвітивши ліхтарем на якусь дивну каменюку, він переступив через неї. Вона замерехтіла. Коли він підійшов ближче, то побачив золотий гребінець.

Наступного дня Генрі вирішив розповісти про все батькам, бо вони ще нічого не знали. Хлопець розповів про цю знахідку, і батьки були задоволені сином. Цілу ніч вони провели, слухаючи його історії.

Ось так Генрі потрапив у пригоду. Він був дуже задоволеним, хоч і зайшов на приватну територію.

Генрі провів вечір, роздивляючись на місячну стежку, яка виблискувала на лимані.

Острів скарбів

Крупник Катаріна

Якось, подорожуючи на своєму кораблі маловідомими країнами, мореплавець і мандрівник Джо побачив у бінокль пляшку, що пливла водами океану.

Підпливши ближче і відкривши її, Джо зрозумів, що всередині справжня знахідка – карта скарбів.

Не зволікаючи ні хвилини, він взявся розшифровувати намальоване.

Було зрозуміло, що на карті зображено майже повністю затоплений водою острів. До нього негайно і вирушив любитель пригод.

Багато перешкод траплялося на шляху – і бурі, і зливи, але Джо настільки прагнув відшукати скарби, що таки дістався до невідомого острова.

Але тут на мандрівника чекали нові небезпеки – люті пірати і дикі звірі.

Кмітливість, хитрість і розум допомогли йому відшукати вказане на карті місце.

Знадобилося декілька днів виснажливої праці, щоб дістатися до прихованої скрині.

Руки Джо тремтіли, поки він намагався впоратися із замком, але йому це вдалося.

Його очі засяяли від побаченої краси. Там були справжні прикраси, давним-давно вкрадені грабіжниками у сім’ї одного короля.

Тут мореплавець Джо зрозумів, що попереду на нього чекає ще одна цікава пригода, і вирушив у дорогу.

Минуло багато тижнів, перш ніж шукач скарбів дістався до замку короля і повернув свою знахідку власникам.

Цікаві знахідки

Софія Матвієнко

Мене звати Сашко, і я шукач скарбів. Мені подобається цим займатися, тому що це захопливо і цікаво.

1

Сьогодні перший день моїх пошуків. Я знайшов у себе на подвір’ї браслет. Він був дуже брудний, але в мене вийшло його відмити.

Мені стало цікаво, з чого зроблений цей браслет. Тому я пішов до дідуся, і він сказав що це простий метал.

Я анінітрохи не розчарувався, тому що попереду в мене все літо і я обов’язково знайду щось по-справжньому цінне.

2

Другий день моїх пошуків. З моїм товаришем Артемом ми вирішили продовжити пошуки в полі за селом. Довгий час ми знаходили лише непотріб. Але потім все-таки ми відшукали справжній артефакт! Це був уламок старої вази.

3

Третій день моїх пошуків. Сьогодні ми з батьками поїхали в місто, на концерт. Звісно, я не хотів губити шанс на якусь знахідку, тому після концерту пішов на дитячий майданчик і знайшов там наконечник справжньої стріли.

Я був дуже здивований, що такий цінний артефакт можна знайти на простому дитячому майданчику.

4

Четвертий день моїх пошуків. Сьогодні для мене особливий день, мій День народження! Я запросив своїх друзів. Оскільки вони знають, що я захоплююся пошуками скарбів, вони подарували мені металошукач.

Я був такий радий подарунку, що в цей же день почав пошуки й знайшов кільце. Воно було, звичайно, не із золота, але мені все одно сподобалося.

5

П’ятий день моїх пошуків.
Це був спекотнийдень, тому ми з друзями пішли купатися на річку. Ми плавали, і мені прийшла думка пошукати скарби в воді. Я знайшов ланцюг.

6

Шостий день моїх пошуків. Ми із сім’єю пішли в ліс по суницю, і я взяв із собою металошукач.

Мені пощастило – у лісі я знайшов мисливський ніж.

7

Сьомий день моїх пошуків. Ми з батьками поїхали відпочивати на Десну. І там я знайшов пілотку із зірочкою. Тато сказав, що це артефакт часів Другої світової війни.

8

Восьмий день моїх пошуків. На початку серпня я поїхав до табору «Козацька Фортеця». Табір знаходився в Запоріжській області. Ми з моїм загоном та вожатими пішли на екскурсію по містцям козацької слави. І я там знайшов казанок, в якому варили козацький куліш.

9

Дев’ятий день моїх пошуків. Мама зробила мені подарунок, про який я її давно просив: подарувала мені білет на майстер-клас з археологічних розкопок. Там були справжні археологі, які вчили робити це професійно.

Я знайшов старовинну монету.

10

Десятий день моїх пошуків. Ми з татом пішли в похід,  зупинилися на березі озера та встановили палатки. Потім ми вирушили купатися на озеро, однак я не втратив свого шансу щось знайти.

Я відшукав там красиві камінці.