Методи навчання історії у школі

Зміст:

1. Метод навчання-це…
2. Словесні методи.
3. Наочні методи.
4. Практичні методи.
5. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів.

Метод навчання — це взаємопов’язана діяльність педагога й учнів, яка спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання та загальний розвиток. Дослідники виокремлюють близько п’яти десятків різноманітних методів.

Кожен метод у  конкретних обставинах реалізується за допомогою поєднання кількох прийомів – структурно-функціональних складових методів навчання як певної системи. Прийом навчання — складова частина методу. Вона поєднує в собі конкретні навчальні ситуації, що сприяють досягненню проміжної мети конкретного методу. Наприклад, метод розповіді можна втілити в описі, міркуванні, поясненні, доведенні, оповіданні. А бесіда може мати характер відтворення або евристичного пошуку.

Словесні методи:

Розповідь – образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події;

За особливостями проникнення в явища дійсності розповідь буває художньою, науково-популярною, описовою.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють розповідь-вступ,розповідь-викладання(пояснення); розповідь-завершення.

Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою
навчального матеріалу. Її практикують у старших класах. Лекції читають на визначені теми.(наукова: вступна,тематична, оглядова, заключна;
інформаційна, проблемна, лекція-віазуалізація, лекція на двох).

Бесіда – метод навчання, що передбачає запитання відповіді(за призначенням
у навчальному процесі: вступна, бесіда-повідомлення, бесіда-повторення,
контрольна; за характером діяльності учнів у процесі бесіди: репродуктивна,
евристична, катехізис на).

Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів,
наочних посібників, слів, термінів тощо.

Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу(поділяють на
художню, наукову, науково-популярну, описову).

Робота з підручником– ця робота полягає в самостійному опрацюванні учнями друкованого тексту, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
Самостійна робота учнів з підручником — один з найважливіших методів набуття систематичних, міцних і ґрунтовних знань. Вона більше, ніж будь-які інші методи, залежить від вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку.

Робота над підручником передбачає дотримання певних рекомендацій і вимог.

При вивченні нового матеріалу:

— попереднє ознайомлення з темою наступного уроку для відновлення в пам´яті раніше засвоєних знань, на які буде спиратись вивчення нового матеріалу, або ознайомлення з питаннями, які будуть вивчатися на уроці;

— самостійне вивчення окремих питань програми;

— виконання завдань учителя: складання простих і розгорнутих планів, відбір і виписування прикладів, цитат (занотовування окремих думок автора), складання порівняльних характеристик певних явищ, процесів;

— читання художньої та науково-популярної літератури, документів тощо;

— підготовка повідомлень, рефератів, доповідей з окремих питань теми.

Під час закріплення матеріалу:

— читання і складання простих або розгорнутих планів (логічно послідовних заголовків з окремих параграфів чи розділів підручника);

— читання підручника і підготовка відповідей за планом викладання нового матеріалу вчителем;

— підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданням учителя;

— виконання практичних завдань і вправ за підручником та навчальним посібником.
Під час узагальнюючого повторення:
— повторення важливих частин і розділів підручника;

— конспектування узагальнюючих розділів підручника;

— підготовка відповідей за основними питаннями вивченого матеріалу;

— складання порівняльних характеристик, схем, таблиць;

— підготовка доповідей, рефератів.

Наочні методи навчання:

Особливість цих методів навчання полягає у використанні зображень об’єктів і явищ, конкретних образів, які безпосередньо сприймають учні. До таких методів належить ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних установок та ін.

Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення. Під час демонстрування дію складного механізму розчленовують на елементи, щоб докладно ознайомити учнів з окремими процесами, які відбуваються одночасно. Демонструючи діючі моделі, виробничі процеси на підприємстві, слід подбати про дотримання правил техніки безпеки. Вчитель повинен забезпечити всебічний огляд об’єкта, чітко визначити головне, детально продумати пояснення, залучати учнів до пошуку потрібної інформації.

Ілюстрування – використання у навчальному процесі наочності (плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.) з метою оптимізації засвоєння знань.

У навчальному процесі нерідко ілюструють натуральні предмети, зображення об’єктів, що вивчаються (фотографії, картини, моделі та ін.), схематичні зображення предметів вивчення ( історичні карти, графіки, схеми,  тощо). Такі ілюстрації допомагають учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття.

Практичні методи навчання

Вправи – цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних навчальних дій з метою тренування у застосуванні засвоєного навчального матеріалу на практиці.

У середніх та старших класах, працюючи з підручником, учні найчастіше зустрічаються з такою системою вправ: підготовчі, діагностичні, навчальні, рефлексивні, праксеологічні, контрольні.

• Підготовчі допомагають відновити за допомогою підручника опорні знання і підготувати учнів до вивчення нової теми.
• Діагностичні допомагають визначити рівень знань, умінь і навичок за допомогою запитань та завдань підручника.
• Навчальні (головні) вправи формують у школяра певний навчальний прийом на основі виконання конкретного завдання.
• Рефлексивні сприяють осмисленню нового матеріалу чи нового вміння, проведенню первинної систематизації чи узагальнення.
• Праксеологічні вправи тренують у вмінні застосовувати отримані знання та прийоми роботи як у стандартних, так і у нестандартних ситуаціях.
• Контрольні дозволяють перевірити і відкоригувати щойно отримані знання, прийоми роботи та навички.

– переведення учнями під керівництвом учителя здобутих знань в іншу знакову систему, найчастіше представлену кресленнями, графіками, діаграмами, таблицями, гістограмами, схемами, замальовками, ескізами, ілюстраціями тощо. Найчастіше це можна використати у складанні хронологічних таблиць, замальовки контурних карт.

Метод проектів – це метод в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок студентів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити.

Мета використання методу полягає у формуванні навичок ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні студентів різного віку за допомогою інноваційних педагогічних технологій, якими передбачається самостійна (індивідуальна чи групова) дослідницько-пошукова діяльність студентів.

Методи стимулювання — методи, спрямовані на формування по­зитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.

Метод навчальної дискусії — суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Цей метод ґрунтується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння прак­тичного аналізу і ретельної аргументації висунутих поло­жень, поваги до думки інших. Навчальна дискусія вико­ристовується під час спільного розв’язання проблеми класом або групою учнів, її мета — обговорення наукових по­ложень, даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширшими, ніж матеріал підручника. Як метод формування інтересу до знань, вона покликана не лише дати учням нові знання, а й створити емоційно насичену атмосферу, яка б сприяла глибокому проникнен­ню їх в істину, отриманню від цього позитивних емоцій. Під час дискусії учні взаємно збагачуються навчальною ін­формацією. Одні з них усвідомлюють, що ще не все зна­ють, і це спонукає їх до заповнення «прогалин», інші — відчувають задоволення від того, що знають більше за ін­ших, і прагнуть утриматися на такому рівні.

Метод забезпечення успіху в навчанні — метод, який передбачає допомогу вчителя відстаючому учневі, розви­ток у нього інтересу до знань, прагнення закріпити успіх. Цей метод ефективний у роботі з учнями, які мають про­блеми з навчанням. Учитель надає такому учневі допомогу доти, поки він наздожене однокласників і отримає першу хорошу оцінку, яка піднімає настрій, пробуджує усвідом­лення власних можливостей і на цій основі прагнення за­кріпити успіх. Уважно спостерігаючи за навчальною ді­яльністю кожного учня, вчитель може своєчасно прийти на допомогу тому, кому вона потрібна. Так запобігають появі прогалин у знаннях окремих учнів і водночас усува­ють причини незадоволення й небажання вчитися. Забез­печення успіху в навчанні ефективніше, коли в учнів зміц­нюють віру у власні сили, пробуджують почуття власної гідності.

Метод пізнавальних ігор — спеціально створена захо­плююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку від­творення знань, полегшує засвоєння навчального матеріа­лу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, за­охочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантажен­ня. За допомогою гри на уроках моделюють життєві си­туації, що викликають інтерес до навчальних предметів.

Наприклад, навчальна гра на уроці-КВК, як правило, нагадує телевізійну гру і може бути проведена за схемою: розминка — домашнє завдання— індивідуальна робота — конкурс «Вгадай» — конкурс майстрів мистецтва — кон­курс оповідачів — конкурс капітанів. Це повторювально-узагальнювальний урок. Завдання мають репродуктивний і продуктивний характер, але подаються в гумористичній формі. Для проведення такого уроку з учнів класу форму­ють дві команди, а також обирають журі.