Казки для всіх від п’ятикласників Здолбунівської гімназії

Олесь та Іванко

(автор Кухарук Степан, 5-Б клас)

   Давним давно в одному мальовничому містечку , неподалік від лісу, у маленькому будиночку мешкала дружня сімейка, яка складалася з тата, мами та двох братиків на ім’я Олесь та Іванко. Хлопчики були не аби які пустуни, але й гарні помічники. Вони часто ходили в ліс по ягоди, гриби, хмиз та дрова. У лісі була покинута хатинка лісника, у яку їм було суворо заборонено заходити.

Одного разу хлопці пішли в ліс за ягодами. Збираючи ягоди та граючись, діти забрели до хатинки лісника, забувши про заборону.

– Іванку, давай зайдемо та подивимось, що там, – сказав Олесь.

– Ой, щось мені лячно, – відповів Іванко.

Не довго думаючи, трохи повагавшись, вони все ж таки легко відчинили двері, тому що замка на них не було. Двері скрипнули і вони побачили машину часу.

– Побігли! Побігли! Так цікаво! – вигукнули.

У будинку була кімната майбутнього і минулого часу, і хлопці побачили себе у майбутньому. Олесь був схожий на тата, Іванко – на дідуся. У кімнаті минулого хлопці побачили своїх батьків маленькими. І на диво, хлопці дізналися, що вони теж любили пустувати.

Прийшовши додому, вони розповіли батькам про свою пригоду. Але ті не повірили. Як би хлопці не доводили, все одно батьки не повірили. А шкода!

Пиріг та мишка Мімі

(автор Мельник Таня, 5-Б клас)

    Мишка Мімі збиралася святкувати свій День народження. Вона запросила свою найкращу подругу Сісі та ще кількох друзів.

Мімі вирішила почастувати гостей пирогом. Вона знайшла рецепт і приготувала його. Але сталася біда – поки іменинниця прибирала свою кімнату, пиріг зник зі столу. Вона подумала, що треба розпитати всіх, хто був у дома. Мишка з’ясувала, що приходив дідусь Бібі, тому пішла з ним поговорити.

– Я ходив до вас у гості, бо захотілось чогось солоденького. Побачивши пиріг, я подумав, що ви мені його залишили, – пояснив старенький.

Мімі не засмутилася, а натомість запросила ще й дідуся на святкування. Вона встигла пригодувати інший пиріг і День народження вдався. Дідусь розповідав смішні історії і всіх розважав. Мишка була рада, що його запросила.

Ось вам казочка, а мені бубликів в’язочка.

Пригоди Софії в країні Ідеалії

(автор Моторний Олексій 5-Б клас)

    Жила в маленькому містечку дівчинка Софія. Вона дуже любила фантазувати і мріяти. Найчастіше її мрії були про дивовижну країну та хороших вірних друзів.

Тим часом за дівчинкою спостерігав король Ідеал. Він міг читати думки фантазерки. Коли почали готуватися до її Дня народження, король теж вирішив зробити дівчинці подарунок. Він прийшов до неї уві сні і запросив до себе в країну. Дівчинка відразу погодилась і опинилась в Ідеалії. Це була дивовижна країна, де всі мрії здійснювались. Але була одна умова: ніхто не повинен знати про Ідеалію.

Софія часто бувала в цій країні і знайшла багато нових друзів: братів Ласунчика і Веселунчика, які любили жартувати, ласувати смачним морозивом і кататись на гірках, дівчинку Ігрюлю, яка обожнювала гойдалки, і Сміхотуна, який полюбляв жарти Веселунчика.

Проте один візит в Ідеалію їй запам’ятався найбільше. Король приготував політ на повітряній кулі – її заповітну мрію. Вона застрибнула в неї з друзями і всі вирушили у мандрівку. Це була найзахопливіша подорож в її житті. Природа Ідеалії зачаровувала: різнокольорові річки, горби різної форми, чудернацькі тварини… Прокинувшись, дівчинка дуже раділа, що одна її давня мрія здійснилася. І коли до неї в гості вранці прийшов її друг Тимофій, вона не стрималась і розповіла йому про все, порушивши обіцянку.

Після цього Ідеал не приходив кілька тижнів до Софії і дівчинка дуже сумувала. Проте  друзі з Ідеалії все таки вмовили короля пробачити її і взяти до них ще й Тимофія. Потрапивши в чарівну країну, Софія вибачилась перед Ідеалом і побігла знайомити Тимофія з найкращими друзями в світі. Король же був дуже радий своїм гостям.

Пригоди Аріона в Підземному царстві

( автор Присяжнюк Захар, 5-Б клас)

   Давним давно жив собі в одному селі хлопчик на ім’я Аріон. Жив він у бідній сім’ї – тато був ковалем, а мама працювала у пана в саду.

Одного разу трапилася з ним така пригода. Він пішов до лісу по гриби і впав у дуже глибоку яму, втративши свідомість. Коли хлопець прийшов до тями, то побачив, що він у якомусь підземеллі. Навколо ходило багато істот. Ці створіння були темні, тому він вимазав себе землею, щоб не розпізнали його. Аріон підійшов до замку і побачив у вікні царя. Правитель був страшний, грізний та злий. Спочатку юнак злякався, але потім набрався мужност і вирішив дослідити місцевість. Обійшовши замок, він побачив таємний прохід. Хлопець пройшов крізь нього і перед ним з’явилось троє дверей. Від відчинив перші – вони вели до кімнати царя, другі – до в’язниці, а треті – до кухні. Аріон зайшов в останні, бо зголоднів і хотів щось знайти смачне. Та раптом туди вбігли кухарі і, побачивши чужинця (земля з нього осипалась, поки ліз тунелем), голосно закричали. Так він потрапив до в’язниці. Проте хлопець згадав, про таємних хід і в нього з’явилась надія на порятунок.

Коли охоронець приніс йому їсти, то Аріон помітив ключі в нього і вирішив наступного разу викрасти їх. Так і зробив: беручи їжу однією рукою, іншою непомітно витягнув ключ і заховав за пазуху, а коли охоронець пішов, швидко кинувся до виходу. Через деякий час військові повернулися, бо помітили крадіжку, але хлопець був уже далеко. Він знайшов те місце, через яке потрапив у підземелля, і поліз нагору. Піднімаючись, він наступив на якийсь камінець і прохід у царство почав завалюватись. Ніхто більше не потрапить у жахливу країну.

З того часу Аріон був обережний на прогулянках і не заходив до незнайомих місць.

Хитра Лиска

(автор Дученко Діана, 5-Бклас)

    Жили собі дід і баба. І було у них двоє внуків Оленка та Андрійко.

Одного разу діти приїхали до стареньких на вихідні, щоб допомогти по господарству.  Бабусі і дідусю потрібно було поїхати на базар, а Оленка з братиком мали залишитись самі вдома.

-Не виходьте на двір, бо прийде Лиска і забере вас, – застеріг дідусь. Діти кивнули головою в знак згоди і закрились у хаті.

Оленка займалася хатніми справами і не почула, що Андрійко потайки вийшов на двір, порушивши заборону. Хлопчик весело грався машинками в піску, як раптом почув приємний голосок. Він спочатку думав, що це Оленка. Оглянувся на всі боки, проте нікого не побачив і продовжив гру.

-Привіт, я Лиска. А тебе як звати?

-А мене Андрійко.

-Давай дружити і гратись разом.

-Давай, – відповів хлопчик. Лиска говорила дуже привітно і він не злякався.

Андрійко розважався з новою знайомою, але Лиска весь час лише прикидалася доброю, а сама мала намір повечеряти хлопчиком.

-Ходімо до мене, я тебе пригощу цукерками.

Не підозрюючи про не безпеку, Андрійко погодився. На щастя, не встигли вони вийти за ворота, як приїхали бабуся з дідусем. Вони накинулись на обманщицю і прогнали її. Почувши крики, вибігла Оленка. Вона вибачилась, що не слідкувала за меншим братиком і всі пішли до хати роздивлятись гостинці.

Ось так закінчились вихідні у селі і діти поїхали додому. Проте обіцяли, що наступного тижня приїдуть ще і будуть слухняними.

Школа майбутнього із планети Ням-Ням

(автор Українчук Влад, 5-Б клас)

   Це був звичайний понеділок. Денис і Андрій ішли до школи. Вони жили неподалік, тому першими приходили додому і швидко виконували домашнє завдання, щоб погуляти. Цього дня вони вперше йшли до школи після весняних канікул.

Але на горизонті не було видно школи.

-Хм….Цікаво, чому не видно ще школи, – зауважив Денис. Вони підійшли ближче, до подвір’я, але будівлі там не було.

-Я не розумію, а де ж школа? Андрію, як таке може бути?

-Я навіть не знаю. Це якийсь феномен!

Хлопці побігли роздивитись пусте подвір’я. Але як тільки вони зайшли за ворота, то опинилися у ракеті, яка летіла в космосі. Там діти зустріли своїх однокласників. Через деякий час ракета приземлилась на такій планеті, що й описати важко. Там було багато цікавих будинків, атракціонів і басейнів. І поміж іншими будинками вони побачили щось знайоме. Це була їхня улюблена школа. Після приземлення вчителька сказала:

– Вітаємо вас, дорогі учні, на планеті Ням-Ням. Дякуємо, що обрали космічну авіацію “Нямеір”. Всього найкращого. До зустрічі.

-Ого! Планета “Ням-Ням”. Цікаво. Ми не вивчали цю планету на уроці географії, – сказав Денис, вийшовши з ракети.

На планеті Ням-Ням було дуже гарно. Їх зустрів робот на ім’я  Нямот і запропонував свою допомогу:

-Давайте я вам розкажу правила життя на нашій планеті. У нас ви ходите до школи і хорошими оцінками заробляєте собі золото. Ще у вас є будинок, який можна облаштувати за вашим бажанням. З рештою правил ознайомитесь в школі.

-Дякуємо тобі, Нямоте. Ми зрозуміли, – відповів Денис.

Школа була надтехнологічною. Не потрібно було носити книжки та зошити, бо для кожного учня видали крутий планшет. Писали не крейдою, а стилусами на мультимедійних дошках. Замість сходів у коридорах були ескалатори. До школи учні прилітали на спеціальних скейтах. Перерви були по 45 хвилин, а уроки – по 20.

Життя було прекрасним.За перший тиждень хлопці отримали 1000 золотих монет. І будинок був наповнений всім необхідним і цікавим.

Через три місяці прилетіли всі батьки і раділи успіхам своїх дітей. Шкільний рік пролетів швидко і попереду було три чудових місяці, які можна було провести з друзями біля басейну, на атракціонах та інших розвагах. Всі давно забули про рідну планету. Так стала Земля планетою-привидом, бо всі діти хотіли залишитись у школі майбутнього з планети “Ням-Ням”.

Казки в цій книзі не об’єднані якоюсь спільною темою, проте кожна з них цікава і варта уваги, адже є результатом творчої діяльності дитини. І хто знає, можливо серед них є перший твір майбутнього відомого письменника.