Тваринки

Раз слонику на вушко

Маленька сіла мушка.

Слоник вушками махає –

Вперта мушка не тікає.

Хоботом її зганяє, –

Та злетить, і знов сідає.

Швидко слоник побіжить, –

Мушка, знай собі, сидить.

Хвіст короткий в нього є:

Мушку ним не дістає.

Ех, якби для слоненяти

Такий хвостик, як в теляти,

Швидко б мушку він зігнав,

І від неї б не тікав.

В джунглях галас й метушня
Через риже мавпеня,
Що на дереві високо
У гримасах мружить око.

Що на хвостику звисає,
Спритно по гілках стрибає,
Гойдається на ліанах
Та знається на бананах.

Пальми любить штурмувати,
Учепившись в маму, спати,
Вниз висіти головою,
Пустувати із водою.

Любить шерсть собі чесати,
Щось кумедне показати…
Вхопить палицю у лапи –
Й нумо їжу діставати.

То невинну зробить міну
І наслідує людину.
То закриє вуха, очі
Й звуку видати не хоче.

Скрізь його і чути, й видно,
Бешкетує без упину .
Так веде себе щодня
Вередливе мавпеня.
I

В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.

І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я — хрущ. А вас як звати?

Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «няв»,
Втекло чимдуж до мами.

У гніздах підростають пташенята,
І їх батьки вже ставлять на крило.
Вони у небо просяться літати,
А літечко дарує їм тепло,
А синій простір кличе, закликає,
Дарує казку і красу земну…
І ось з гнізда пташина вилітає,
Летить у даль чарівну та ясну…