Найдорожча в світі – матінка моя

На роботу мама йде,
А мене в садок веде.
Зовсім я не вередую,
Тільки трішечки сумую

Каже мама: «Будь слухняним.
І охайним, і старанним.
Ми зустрінемось під вечір,
До побачення, малеча».

Я про маму вивчу пісню
І навчуся справ корисних.
Як і мама, я працюю,
Тільки трішечки сумую.

Мамо люба, добра, мила.
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь, тебе, рідненька,
За усе поцілувать!

Як в гніздечку пташка
Пташенят голубить,
Так і кожна мама
Діток ніжно любить.

Полетять з гніздечка
Діти-пташенята,
Та завжди матуся
Буде їх чекати.

Пригорне до серця
Теплими руками.
Дітям і дорослим
Добре біля мами.

Якось я спитала у Весни:
– Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
– Поспішаю я на свято Мами!
Поспішають квіти проростати,
Поспішають журавлі вертати,
Поспішає сонечко теплішать,
Поспішають діти розумнішать.
В Африці далекій пам’ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й весни на світі не було!
Ще сказав: «Ви помічали, може –
Кожна мама із весною схожа».
І відкрив мені він таємницю,
Що весна із Мамою сестриці..

Я прокидаюсь рано,-
Тихенько лежу, не встаю.
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.
Мати – досвітня пташинка.
Здосвітку віч не зімкне.
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.
Мати – то сонечко рідне,
Тепле, ласкаве, земне.
Слово її заповітне
Гріє й тривожить мене

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!
“Мамо, кашки!” – кашка є.
“Мамо, чаю!” – вже наллє.
“Мамо, спатки!” – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
“Мамо, ніжку зав’яжи!”
“Мамо, казку розкажи!”
Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово

Ну хто така мама?
Казати не треба,
Тут зайва реклама,
— Це Ангел із неба!

Це та, що нас носить
У снах та бажаннях,
Здоров’я нам просить,
І щастя, й кохання!

Ми в неї у серці,
У планах, в надії.
Для нас мама дверці
Відкриє у мрії!

На першому місці
Ми в думці у мами —
Чи ще ми в колисці,
Чи бродим ночами.

Бо мама є мама,
Життя для нас дала,
Себе всю до грама
Нам легко віддала.

То ж кожній людині
Матусенька треба —
Це Сонце в родині,
Це Ангел із неба!

Не кожен тебе зрозуміє,

Не кожен захоче почути.

Лиш тільки матуся зуміє

Усе своїм серцем відчути.

Лиш тільки для неї властиво

За тебе до Бога молитись.

Й тоді коли ти є щасливий,

Вона буде щастям світитись.

Ніч над містом засвітила
Зоряну доріжку,
Мама стомлена присіла
Коло мого ліжка.

Ти, матусю, не хвилюйся,
Я вже підростаю.
Місяць в небі усміхнувся:
Зірочку вітає.

Завтра вранці вийде сонце,
Щоб весну зустріти,
А у вазі на віконці —
Для матусі квіти.

МАМА – це найдорожча людина!
МАМА – це радість за дочку і сина!
МАМА – це щастя океан і добра!
МАМА – це море людського тепла!
МАМА – це пташка, лебідка, лелека!
МАМА – це очі, які бачать здалека!
МАМА – це слово найкраще у світі!
МАМА – це сонце, яке усім світить!
МАМА – це серце котре щиро любить!
МАМА – це ласка, яка всіх голубить!
МАМА – це участь у вашому святі!
МАМА – це мрії, щоб всі були багаті!
МАМА – це мудрість і в хаті достаток!
МАМА – це фея, що зробить порядок!
МАМА – це щирість, п’ятсот подарунків!
МАМА – це ніжність, мільйон поцілунків!

  МАМА – це думка, щоб були всі здорові!
МАМА – це правда у кожному слові!
МАМА – молитва, за дітей і сім’ю!
МАТУСЮ РІДНЕНЬКУ ЗА ЦЕ Я ЛЮБЛЮ!