Шевченко – сучасний поет

200 років тому українська земля народила людину, якій судилося стати совістю нації, народила поета, котрий, попри всі випробування, шляхетно ніс Місію Будителя народної свідомості, народила художника, з чиїх малюнків та живописних полотен поставала широка панорама сучасного йому життя, а крізь барви й штрихи проступали картини прозріння в майбутнє – Тарас Шевченко. Зрештою, тоді, 9 березня 1814 року, народився патріот, якому люто боліла душа за Україну й який глибоко вірив у те, що настане година, коли люд стане вільним. І не просто вірив, не просто мріяв – знав: у поетичних візіях він бачив «сем’ю велику, сем’ю вольну, нову», бачив оновлену землю, де

                                                  Врага не буде, супостата,
                                                  А буде син, і буде мати,
                                                  І будуть люде на землі.

Шевченка вже немає більше 200 років, а його твори сучасні і донині. Всі ми знаємо його поему “Кавказ”, а з неї вірш “Борітеся-поборите”.

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Такими словами Тарас говорить,що українці – сильна нація,яку не перемогти.

Люди вже тоді ненавиділи москалів.Шевченко має багато цитат,щодо росії і України. Декілька я зараз наведу.

«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…»

«Отак подивишся здаля на московита – неначе справді він людина: іде собі як сиротина, очима – блим, губами – плям, і десь трапляється хвилина – його буває навіть жаль. А ближче підійдеш – скотина…»

Вірш «Отак подивишся здаля на московита…» стосується сьогодення,з одного боку він убиває мирних людей, а коли попадає у полон лиє “крокодилячі сльози” ніби сам жертва і дякує,що не вбили, а дали прихисток, коли в той момент люди сидять в підвалах і метро.

Шевченкові вірші дуже пророчі. Писав він їх дуже давно,а неначе про сьогодення. Це підтверджують такі рядки зі “Сну”:

«У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину…»

Ще можемо порівняти слова О.Пушкіна і Т.Шевченка.«Мы все учились понемногу.Чему-нибудь и как-нибудь.» «Якби ви вчились, так як треба,то й  мудрість би була своя», так зване, питання й відповідь.

Ще за Шевченкових часів українцям забороняли говорити рідною мовою,створюючи укази (Емський указ).Українці були, є і будуть сильним та непереможним народом.

Отже,Шевченко – сучасний поет. Ті твори,які він писав давно,зараз вони дуже актуальні,ніби писав про нинішній день.