культурно-освітнє життя України

Найбільш сприятливі умови для розвитку культури склалися в Українській Державі П. Скоропадського. Окрім українізації освіти, відкриття українських шкіл, вищих навчальних закладів, було засновано Український національний архів, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, створено Українську академію наук. Тоді ж таки постали Національна опера, драматичний театр, державна капела, кобзарська школа.

Українізація освіти була одним із провідних напрямів внутрішньої політики уряду Української Держави П. Скоропадського. Закон «Про обов’язкове на-
вчання української мови і літератури, а також історії та географії України по всіх середніх школах».

Виняткове значення мало відкриття українських університетів: Київського, що постав на основі створеного урядом Центральної Ради народного університету, та Кам’янець-Подільського.

Українські уряди здійснювали масштабні
заходи для утвердження української мови як
державної в діяльності органів влади та управ-
ління.

1 січня 1919 р. Директорія УНР затвердила ухвалений Радою народних міністрів закон про державну мову в УНР. Українська мова ставала обов’язковою для вжитку в армії, флоті, всіх урядових, загальногромадських і публічно-правових установах.

створення в лютому 1919 р. Наркомату агітації і пропаганди в українському радянському уряді. Політичні агітація та пропаганда відтоді стають функціональними
обов’язками парткомів усіх рівнів.

Швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні. Влаштовувалися мітинги, лекції, диспути, концерти

При ВУЦВК було засноване Всеукраїнське державне видавництво, яке випускало матеріали для пропагандистів і агітаційну літературу для широких мас.

Більшовики надавали великого значення монументальній пропаганді. Зводилися пам’ятники К. Марксу і Т. Шевченку.

У січні 1919 р. в Наркоматі освіти УСРР було створено Всеукраїнський кінокомітет (ВУФКУ). Він узяв під суворий контроль виготовлення й прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки. У кіновиробництві надавали
перевагу хронікальним журналам і агітаційним стрічкам.

Комуністична партія поставила собі за мету підпорядкувати або й зовсім винищити церкву. Вилучено духовну музику, чимало шедеврів світової літератури, релігійну філософію, неперевершені досягнення живопису на релігійну тематику.

РКП(б) – КП(б)У величезного значення надавала ліквідації неписьменності (лікнепу).

З весни 1920 р. в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу. У червні 1920 р. Наркомос УСРР видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи». Шкільні заклади перетворювалися на стандартизовані державні установи. Єдина трудова школа поділялася на два ступені. 1920 р. університети ліквідували, поділивши
їх на кілька самостійних навчальних закладів.

Відбувалося масове оробітничення вишів. При вишах створювалися робітничі факультети.

Листопад 1918 р. у Києві створено Українську академію наук. Призначені перші 12 академіків. Президент Володимир Вернадський, ученим секретарем – Агатангел Кримський. УАН була поділена на три відділи. Перший відділ – духовне життя й культура українського народу. Очолювали Д. Багалій, С. Єфремов, А. Кримський. У другому – установи фiзико-математичного та природничого профілю. Третій відділ – соціально-економічний напрям досліджень.

У 1919 р. розпочав діяльність Демографічний інститут під керівництвом Михайла Птухи – перша у світі науководослідна установа з демографії.

Українська державна академія мистецтв – перша україн-
ська вища мистецька школа. Ректорами були Василь та Федір Кричевські, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук. Факультетами керували: М. Бойчук (фрески і мозаїки), М. Бурачек (пейзаж), В. Кричевський (народне ми стецтво, орнамент, архітектура, композиція), Ф. Кричевський (портрет, скульптура, побутово-історичне малярство), А. Маневич (пейзаж), О. Мурашко(жанровий живопис), М. Жук (портрет), Г. Нарбут (графіка).

Г. Нарбут є автором українського державного герба й печатки, багатьох ескізів військової форми. На замовлення урядів УНР і Української Держави виконав художнє
оформлення різноманітних державних паперів: банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди урочистих подій.

Не менший вплив на українське образотворче мистецтво
справила творчість М. Бойчука. Художник творчо поєднував традиції народного орнаменту, мозаїки та фрески давньокиївської доби, українського портрета 17 і 18 ст., візантійського іконопису й раннього західноєвропейського Відродження.