Шлях до Перемоги

Україна має тисячолітню традицію державності — Русь, Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське, Козацька держава, державні утворення ХХ століття. Вона не була безперервною: під впливом зовнішніх (завоювання) та внутрішніх (міжусобиці) чинників українські території неодноразово потрапляли під владу держав-завойовниць, люди ставали їхніми підданими та об’єктами політики денаціоналізації.

− Наш народ уже мав свою державу — Українську Народну Республіку, яку більшовики знищили, − говорив з трибуни ВР Левко Григорович. — Тож йдеться саме про відновлення Української держави.

Та багатолітнього в’язня радянських концтаборів «не почули»

Сьогодні є суверенна Українська держава, яку  вкотре намагаються втопити у крові. Але на календарі не 20-ті роки, а 2023-й. Нашу державність боронять сини й доньки України, серед яких чимало її ровесників.

«Ми — молода родина зі славетної династії Київської Русі − України. З роду засновників. Роду хрестителів. З хороброго роду. Мудрого роду. Козацького роду. Ми не сироти й не знайди. Ми нащадки могутньої країни, яка була центром Європи. Але ми маємо не тільки почуватися відповідно. Ми маємо поводитися відповідно.

І ми починаємо відзначати День Української Державності. Її точкою відліку ми вважаємо рік заснування Києва. Столиці Київської Русі — України, яку недаремно називають містом, де все починається. Тут починалося православ’я, тут взяла початок старослов’янська мова, правонаступницею якої є сучасна українська мова. Тут почалась і наша державність. Зародження нашої державності ми будемо відзначати в день розквіту нашої державності — у день Хрещення Київської Русі».