ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ПОСЛУГ

Зміст:

1. Загальна характеристика лікувально-профілактичних рекреаційних послуг.
2. Типи лікувально-профілактичних закладів, їх структура та функції.
3. Види лікувально-профілактичних послуг, їх функціональна структура.

1. Загальна характеристика лікувально-профілактичних рекреаційних послуг

Лікувально-профілактичні послуги – це вид діяльності, своєрідна медична допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров’ю і працездатності, їх здійснюють професійно підготовлені працівники, які мають на це право.

Лікувально-профілактична допомога населенню полягає у наданні консультації лікаря, простої діагностики і лікуванні основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичних заходів, направленні пацієнта для подання спеціалізованої і високо спеціалізованої допомоги.

У даний час розрізняють такі види лікувально-профілактичної допомоги:

• первинна лікувально-профілактична допомога;
• вторинна лікувально-профілактична допомога;
• третинна лікувально-профілактична допомога.

Первинна лікувально-профілактична допомога є основною частиною медико-санітарної допомоги населенню і передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.

• первинна лікувально-профілактична допомога;
• вторинна лікувально-профілактична допомога;
• третинна лікувально-профілактична допомога.

Первинна лікувально-профілактична допомога є основною частиною медико-санітарної допомоги населенню і передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.

Вторинна (спеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

Третинна (високоспеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються.

На  сучасному  етапі  розвитку  системи  охорони  здоров’я  якість, безпека  та доступність  медичної  допомоги  вважається основною  функцією і  водночас  критерієм  діяльності  системи  охорони  здоров’я  від  нижньої  її ланки − лікувально-профілактичного  закладу,  до  верхньої −  Міністерства охорони  здоров’я  України.

Важливою складовою системи охорони здоров’я є санаторно-курортне лікування. Санаторно-курортне лікування – медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою, з застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості, в санаторно-курортних закладах.

Головними завданнями санаторно-курортного лікування є:

• ліквідація або зменшення проявів патологічногопроцесу;
• стимуляція регенерації та реституції;
• відновлення або покращення порушених функцій;
• підвищення загальної реактивності;
• тренування адаптаційних механізмів;
• консолідація результатів лікування, які були досягнуті на попередньому (стаціонарному або амбулаторно-поліклінічному) етапі;
• попередження інвалідизації, сприяння соціальній реабілітації

2. Типи лікувально-профілактичних закладів, їх структура та функції

Є три типи лікувально-профілактичних закладів:

• амбулаторні – амбулаторія, здоровпункти (лікарські і фельдшерські), ФАП (фельдшерсько-акушерські пункти), поліклініки (районна, обласна, дитяча), медико-санітарна частина, жіноча консультація,  станція швидкої допомоги, станція переливання крові.
• стаціонарні – лікарня, клініка, пологовий будинок, госпіталь, санаторій, будинок пристарілих, сиротинці, хоспіси;
• змішані – диспансер, денний стаціонар, профілакторій.

Особлива роль в системі лікувально-профілактичних закладів належить санаторно-курортним організаціям

Основними тісно взаємодіючими один з одним функціями лікувально-профілактичної діяльності курортних установ є: оздоровча (санаторно-курортне лікування), реабілітаційна, превентивно-валеологічна (профілактика здорового способу життя),  рекреаційно-анімаційна.

Для організації санаторно-курортного лікування необхідно, перш за все, вдало вибрати місцевість. Не кожен географічний район або місцевість можуть претендувати на розвиток в них курортної зони. Лікувальною місцевістю або курортом визнається лише та місцевість, в межах території якої є природні або виведені на поверхню штучним шляхом мінеральні води, запаси лікувальних грязей (лікувальні властивості яких визначені експериментальними і клінічними дослідженнями), цілющий клімат, водойми із зручними пляжами, сприятливі ландшафтні умови, а також необхідні установи і споруди (санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, курортні поліклініки, водогрязелікарні, питні галереї і бювети, спортивні містечка і т. д.).

Санаторно-курортний заклад функціонує цілорічно або сезонно, може бути однопрофільним – для хворих з однорідними захворюваннями та багатопрофільним (з двома або більше спеціалізованими відділеннями).

Для лікування хворих вузького профілю  створюються спеціалізовані санаторно-курортні заклади (санаторії). Санаторії створюються для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої сфери, шкіри, нирок,  сечовивідних шляхів тощо.

При визначенні профілю санаторію враховують його географічне місцерозташування, наявність природних курортних факторів, а також лікарських кадрів. Крім того, санаторії призначаються для лікування дорослих, підлітків і дітей, тому виділяються і такі типи санаторіїв, а також санаторії для вагітних і для жінок з дітьми.

Робота здравниці організовується, як правило, за безперервним графіком заїздів протягом усього року з термінами перебування від 21 до 24 календарних днів. Згідно із законодавством продовження перебування в санаторії-профілакторії понад встановлений термін, повторне направлення в зазначену установу та видача путівки за рахунок коштів соціального страхування одній особі протягом року можуть бути дозволені, як виняток, за рішенням комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства при наявності висновку головного лікаря санаторію-профілакторію та лікуючого лікаря закладу охорони здоров’я.

3. Види лікувально-профілактичних послуг, їх функціональна структура

Значну питому вагу в структурі послуг сфери охорони здоров’я мають санаторно-курортні послуги. Надають їх санаторно-курортні заклади, які діють у передбаченому законодавством порядку.

Пропозиція санаторно-курортних послуг − це багатофункціонально-технологічний комплекс виробництва:

1) лікувально-терапевтичних, оздоровчо-профілактичних, фізично-реабілітаційних та інших видів послуг, що містять потенціал відновлення людського здоров’я, збільшення тривалості, покращення якості життя;

2) послуг, спрямованих на відновлення життєвих сил людини завдяки дієтичному, раціональному й збалансованому харчуванню;

3) послуг безпечного й комфортного проживання споживачів послуг;

Відпочинок, оздоровлення, санаторно-курортне лікування та медична реабілітація громадян України в оздоровницях може здійснюватися різними шляхами. В поняття оздоровлення в санаторно-курортних закладах входить не тільки відпочинок, а й різноманітний комплекс загальнозміцнюючих та оздоровлюючих процедур, які загартовують та зміцнюють організм, підвищують опір несприятливим факторам оточуючого середовища, знімають та запобігають негативному впливу стресів, а також за допомогою кліматичних, бальнеологічних та інших лікувальних факторів, попереджають у подальшому захворювання. Фактично, відпочинок і оздоровлення стосуються переважно практично здорових людей, які бажають зміцнити своє здоров’я.

Реабілітаційні програми за термінами (тривалістю) поділяються на регламентовані (із затвердженими термінами початку та закінчення) та індивідуальні (приватні, орієнтовані на індивідуальну сприйнятливість, адекватність реагування). Виділяють: цільові (орієнтовані на конкретний клінічно функціональний результат); загальноорієнтовані (стосовно стану пацієнта взагалі поза профілем основної патології).

Щодо інтенсивності відновлювальних та медичних реабілітаційних програм прийнято розрізняти комплекси: щадної інтенсивності; звичайної інтенсивності; інтенсифіковані (відповідно до максимальної відновлювальної спроможності та відповіді зацікавлених систем організму).

В санаторно-курортних закладах застосовують кліматолікування, бальнео-гідротерапію, лікування мінеральними водами, грязями (пелоїдами).

Крім цього, використовують апаратну фізіотерапію:

• електролікування (гальванізація, лікарський електрофорез, електросон, центральна електроанальгезія, діадинамотерапія, ампліпульстерапія, флюктуоризація, черезшкірна електронейростимуляція, електрофорез імпульсними струмами лікарських речовин, інтерференцтерапія, електростимуляція, дарсонвалізація, ультратонтерапія, франклінізація, індуктотерміяю ультрависокочастотна терапія, УВЧ-індуктотермія, сантиметрохвильова терапія, дециметрохвильова терапія, міліметровохвильова терапія, магнітотерапія);
• світлолікування (квазілазеротерапія, місцеве ультрафіолетове опромінення, загальне ультрафіолетове опромінення, ультрафіолетове опромінення крові, лазер червоного діапазону, лазер інфрачервоного діапазону, лазер ультрафіолетового діапазону, внутрішньовенна лазеротерапія, гідролазерний душ, терапія лазерним скануючим променем, інфрачервоне опромінення, видиме опромінення, фототерапія білим світлом з впливом на зоровий аналізатор,  хромотерапія),
• лікування механічними факторами (вібротерапія, ударно-хвильова терапія, фракційна терапія),

У санаторно-курортних установах вплив лікувальних процедур поєднується з потужним впливом на організм усієї суми природних умов. Сюди відносяться тривале перебування на повітрі, позитивний вплив ландшафту, ароматів оточуючих квітників, ліси, активний руховий режим (чергування спокою і дозованого руху, прогулянки, екскурсії, походи). Обов’язковими елементами санаторно-курортного лікування є ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, дозована ходьба, рухливі спортивні ігри. Як правило, хворі та відпочиваючі здійснюють прогулянки та екскурсії, катаються на човнах, байдарках, яхтах, плотах. Організовуються інші види активного відпочинку − великий теніс, підводне плавання, риболовля, полювання, віндсерфінг, рафтинг, походи в гори, авто-, мото-, велотуризм, кінні прогулянки; на гірськокліматичних курортах − спуск з гір, катання на сноубордах та ін.

Для тих, хто прагне зробити фізичну активність небанальною, максимально ефективною для здоров’я, актуальною буде нордична або скандинавська  ходьба – ходьба з палицями. При цьому використовуються спеціальні полегшені палиці з гумовими наконечниками для кращої опори. Під час зупинок на шляху палиці використовуються для гімнастичних вправ. Гарні ландшафти й свіже повітря у поєднанні з нордичною ходьбою надзвичайно позитивно впливають на організм людини.

Крім вище згаданих, в рекреаційних закладах організовуються такі лікувально-профілактичні послуги як:

1. Фітнес – спеціальний комплекс вправ, що дозуються, за допомогою спеціальних тренажерів для розвитку і зміцнення різних м’язових груп, а також корекції ваги. Активуються функції дихання, кровообіг, збільшуються глибина дихання, життєва ємність легенів, знижується вміст жирової тканини в організмі і збільшується м’язова маса з одночасною корекцією фігури.

2. Різновиди бігу і стрибків. Розрізняють біг гімнастичний із перешкодами, стрибки у висоту, у довжину, у глибину і підскоки. Порівняно з ходьбою біг і стрибки є більш динамічними рухами, які дають значне навантаження на нервово-м’язову, серцево-судинну і дихальну системи, підвищують обмін речовин. У лікувальній фізкультурі вони не знайшли широкого застосування через швидкісно-силовий характер і складність виконання. Виключення становлять підскоки і біг підтюпцем – вправи, під час виконання яких політ тіла чергується зі швидким приземленням. Ці вправи застосовують з метою підвищення обміну речовин, стимулювання перистальтики кишківника і виведення каменів при сечокам’яній хворобі (у період ремісії).
3. Повзання застосовують у лікувальних цілях з положення „на чотирьох кінцівках” і по-пластунськи. Вихідне положення „на чотирьох кінцівках” характеризується розвантаженням хребта від дії сили ваги і максимальною мобілізацією його рухливості. Його використовують для корекції викривлень хребта при компресійних переломах хребта, при аномаліях у розміщенні внутрішніх органів (шлунка, нирок, матки), для розтягування плевральних і внутрішньочеревних спайок і т.д.
4. Плавання і вправи у воді (гідрокінезотерапія) характерні сполученим впливом рухів і середовища, у якому їх виконують. Перебування у воді значно підвищує тепловіддачу та обмін речовин, висуває підвищені вимоги до системи зовнішнього дихання і гемодинаміки. При цьому створюються умови для полегшення рухів різко ослабленими атрофічними або паретичними м’язами, виправлення деформацій хребта, відновлення адаптації до навантажень різної інтенсивності, відновлення і підвищення загальної витривалості і загартованості організму. До сучасних видів гідрокінезотерапії також відносяться: аквааеробіка, аквастеп, акваджогинг, аквафітнес.

5. Веслування дозволяє надзвичайно сильно впливати на організм. Веслування сприяє зміцненню м’язів плечового поясу, спини, черевного пресу, ніг, дає значне навантаження на систему кровообігу і дихання, підвищує обмін речовин, викликає ритмічну зміну внутрішньочеревного тиску. Іонізоване повітря, зміна пейзажів і вражень викликають позитивні емоції і благотворно впливають на організм одужуючого. Веслування застосовують, щоб тонізувати серцево-судинну систему, підвищити обмін речовин, поліпшити зовнішнє дихання, рухливість плеври і діафрагми, збільшити рухливість у суглобах, опороздатність нижніх кінцівок, зміцнити ослаблені м’язи кінцівок, тулуба, тазового дна і проміжності, стимулювати перистальтику кишківника і підвищити загальну тренованість хворого.
6. Їзда на велосипеді – вправа з великим діапазоном лікувальних впливів. Ритмічний струс різко стимулює перистальтику кишківника. Їзда на велосипеді значно посилює вегетативно-вестибулярні реакції. Її застосовують у завершальній фазі лікування при залишкових порушеннях опорно-рухового апарату після травм і операцій, при ожирінні, для тренування серцево-судинної і дихальної систем, при гіпоплазії жіночої статевої сфери, при слабко виражених порушеннях координації рухів і функції вестибулярного апарату.
7. Спортивні ігри посідають значне місце і користуються незмінною привабливістю. Ігри виховують і розвивають уважність, витривалість, спритність, швидкість, силу, і головне – будять позитивні емоції (що є дуже цінним у рекреаційно-лікувальному процесі).