Вбивство до вбивства

Розділ 1

Знову прекрасний весняний день у невеликому містечку Еплґроу. Кожен мешканець прокидаеться раненько і йде у свій сад. Найароматнішим та найяскравішим він був у Фоулерів. Налиті соком яблука красувалися на гілках, земля вистелена зеленою травичкою та запашними квітами – все це там є!

…

-Мамо, уявляєш, я спіймала метелика!!

-Молодець доню, але відпусти його, шкода бідолашку.

*Знову ці розмови ні про що, – гнівалася я, – краще б поговорили про сьогоднішню новину!*

Клара наче прочитавши думки доньки пробіглася по перших рядках міської газети.

“ЗНАЙДЕНО ТІЛО У ЛІСІ НЕПОДАЛІК ВІД ОЗЕРА ГІРО”

-ЩОО??!! – вигукнула вона злякано.

-Егеж, мамо, казала, приміський відпочинок відміняється.

-Стіве, ти ЦЕ бачив?? – побігла мама до тата, показуючи жахливу звістку.

*Цікавооо, кого знайшли неподалік від нашого будиночку..,-задумалась я.*

-І що ти очима блимаєш, Стейсі, ходилаб до своєї кімнати, а то й тебе знайдуть біля озера.

Злякавшись мала побігла на другий поверх так швидко, що й її духу наче тут не було.

*Малі всі такі чи лише моя сестра така боягузка.*

Допивши чай, я одягнулась і пішла до школи.

…

-Читала новину?

-Таак, як нудно. В серіалах про вбивць цікавіші тіла знаходять, а тут втопленик якийсь.

-Реально, ну вирішила людина покінчити зі своїм життям, то й вирішила, її справа.

‘Дзвінок’

-ОЙ, у нас зараз урок у міс Холліс, вона не зрадіє запізненню!!!

…

(після уроків)

-Чуєш, Мелісо, не хочеш приєднатися до нашого таємного гурточка?

-Таємного гурточка?Хех, і що ж ви там робите,Томасе?

-Граємо в настільні ігри, слухаємо музику…то ти з нами?

-ПФф, я хоч і вдома можу послухати музику, але добре, куди ти – туди й я!))

-Отож ходімо.

-Куди?-здивувалася я.

-В сенсі?Звісно ж у таємне місце таємного груточка , зараз буде якраз зустріч.

-Океей…

…

Пройшовши декілька метрів у ялинки міського парку я побачила будиночок.

-Ось ми і на місці!

-А хто ще ту..-я не встигла договорити як Томас потягнув мене за собою.

Всередині було темно, але враз увімкнувся старий ліхтарик.

-Навіщо ти її привів, Томасе?! – вигукнув якийся ботан.

-Вона нам ще знадобиться. І її розум теж))

*От жартівник!,- подумала я.*

-Добре,-заговорив хлопець із рудим волоссям і яскравими веснянками,- нехай буде, але спершу посвята у наш таємний гурточок.

-Ххахах, яка ще посвята, чуваки, ви знущаєтесь?- не витримала я.

-Тихіше. Якщо хочеш бути з нами – посвята обов’язкова. Чекаємо на тебе тут о 23:55.

-Серйозно??Чому так пізно?

-Приймай наші умови або йди геть.

-Не бійся, подруго, я буду з тобою., – заспокоював Томас.

Я кивнула головою і покинула таємне укриття таємного гурточку.

Розділ 2