Чарівні істоти, боги та герої

Сьогодні ви дізнаєтеся про деяких

Чарівних істот, богів та героїв

Зе́вс (дав.-гр. Ζεύς), також Ді́ос (дав.-гр. Διός), (грец. Δίας) — у давньогрецькій міфології головний з богів-олімпійців, бог грому і блискавок. Третій син титана Кроноса і титаніди Реї. Брат Аїда, Гестії, Деметри, Гери і Посейдона. Дружина Зевса — богиня Гера.

Традиційним є уявлення про Зевса як верховного бога давньогрецької міфології, котрий відає усім світом, знає майбутнє, є засновником законів, захисником справедливості. Такі уявлення сформувалися у пізні періоди античності, яким передували шанування місцевих богів, злитих у єдиний образ Зевса. Найбільш відомий з них — Зевс Олімпійський.

Перу́н (дав.-рус. пєроунъ) — язичницький бог слов’ян і балтів, верховний бог у Київській Русі IX—X ст., володар неба, повелитель грому і блискавки, бог родючості, пізніше покровитель князів та їхніх дружинників, військової справи. Верховним богом усієї Київської Русі Перун став за князів Ігоря, Святослава і Володимира Великого^[2], витіснивши з цього статусу місцевих божеств різних регіонів.

У поєднанні язичницьких уявлень про богів з християнськими уявленнями про святих бог Перун був заміщений Іллею Громовержцем, якому теж приписувалося повелівання громом і блискавками (дні їхніх свят збігалися — 20 липня за старим стилем). Деякі риси Перуна успадкував також архангел Михаїл і святий Юрій Змієборець.

Гера́кл (грец. Ηρακλής), з латини Геркуле́с (лат. Hercules), Алкі́д (лат. Alcīdēs) — ім’я кількох персонажів давньогрецької міфології. Найбільш відомий з них — герой, син бога Зевса та людської жінки Алкмени, знаний своїми подвигами на службі в царя Еврістея, боротьбою з гігантами та звільненням Прометея. Праонук Персея.

У переносному розумінні Геракл (Геркулес) є символом велетенської сили, нездоланності.

ОКО (ДЕМІУРГ, ТВОРЕЦЬ, ПЕРШОБОГ) – за космогонічними уявленнями давньоукраїнських волхвів – творець Вирію, Всесвіту, Землі й всього сущого на ній. За старовинним українським міфом, “на початку – коли не було ще ні Землі, ні неба, ні Сонця – світ обіймала суцільна тьма. Безконечна й вічна ніч. Ніде – жодного промінця. Лише морок, а його пронизувало око Воно летіло з глибини пітьми, ніби нізвідки і – в нікуди.

Насправді воно летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий Світ у царстві пітьми. І це було око Рода – ще ненародженого

Неме́йський лев (грец. Λέων της Νεμέας) — в давньогрецькій міфології страхітливий звір, який пустошив арголідську долину Немею. Шкура його була невразливою до будь-якої зброї. Лев нападав на мешканців Арголіди і нищив їхні отари.

Геракл задушив лева, загнавши його в печеру, що стало першим подвигом героя з 12-и на службі в царя Еврістея. Шкура хижака стала невід’ємним атрибутом героя. Для вшанування подвигу Геракла Зевс перетворив Немейського лева на сузір’я.

Чорнобо́г — у язичницькій міфології слов’ян персонаж, який приносить нещастя, творець усього злого та шкідливого. Гіпотетично — язичницький бог, хоча це оскаржується більшістю сучасних дослідників. Чорнобог міцно асоціюється з чорним кольором, ніччю. Зазвичай згадується у парі зі своїм суперником Білобогом. У християнську добу протистоянню Білобога та Чорнобога відповідає протистояння Бога та Сатани (чорта).