книга

Літературна норма української мови
Збирай, як діаманти, ті слова.
Твого народу в них душа жива.
С. Черкасенко
Прочитайте висловлення й поміркуйте над поданими після них запитаннями.
Першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою
казкою, доброю ласкою. «Мама, тато,
баба, льоля, киця», – лепече дитина. Дитина спинається на ноги, пізнає за день
десятки нових слів, звучних та красивих:
сонечко, квітка, казка, пісня, хліб, сіль,
вода, трава. Із кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні обрії… Світ –
мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою
слова… (За І. Цюпою).
***
Упродовж віків народ творив і шліфував
свою мову, заносячи в мовну скарбницю
переплавлені в ніжній душі добірні перлини пізнання, почуття, мрії… Той витворений
народом світ оточує нас від народження
(І. Вихованець).
***
Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертводекоративної. Маємо витворену протягом віків мову дивовижно багату,
одну з найбагатших у світі. Барвисту, запашну, розмаїту, здатну активно
жити й розвиватись, придатну для найскладнішої художньої та наукової
творчості. Злочином було б занедбати таке неоціненне духовне добро
(О. Гончар).
ПОМІРКУЙМО
• Як ви розумієте слова відомого мовознавця Івана Вихованця «Упродовж віків народ творив і шліфував свою мову…»’?
• Що означає поняття «загальнонародна мова»?
• Чого позбудеться народ, який утратить свою мову?
• Чому українську мову вважають однією з найбагатших і наймилозвучніших у світі?