Єврейська колекція

Зірка Давида (Маген Давид)-шестикутна зірка.Символ єврейського народу,юдаїзму,Ізраілю.Згідно з середньовічноюлегендою був знаком юдейського царя Давида. За легендою,цю зірку зображувалина щитах воїнів його війська.У новітній період-головний єврейський національний символ.https://youtu.be/_CdlJa2rqR0?si=krwZ9UjyYD5kTAhI

Коген-священник в Єрусалимському Храмі за часів давньої єврейської держави. Після руйнування Єрусалимського Храму в Iст.н.е.священники-когени втратили більшість своїх функцій,крім особливого священицького благословення,у великі святапід час молитви.Для цього благословення вони складають руки як на малюнку.

Левити-одне з племен(колін)ізраїлевих, коліно  служителів у Єрусалимському Храмі. Вони допомагали священникам-когенам,зокрема омивали  їм руки перед богослужінням. На згадку про це малюють глек.

Світильник(менора)-золотий семисвічник, який, за традицією, знаходився в Єрусалимському Храмі,у Храмі Соломона в Єрусалимі. Його зображення є одним з найдавніших символів юдаїзму ще з античних часів.[1]

Бсамім –Предмет раритетної іудаїки скринька для суботніх пахощів. У східній та центральній Європі до початку ХХ століття – один з обов’язкових ритуальних предметів у будинку юдеїв. Використовувався у прощальній молитві, що відокремлює суботу та свята від буденних днів. Бсамім розточує запахи вміщених в нього прянощів (гвоздики, шафрану тощо). Башта, до речі, одна з традиційних форм Бсамім в юдаїзмі. Кожен день євреї читають в Сідурі (молитовнику), як готувати ритуальний Бсамім, застосовуючи одинадцять пахощів, які складають суміш для золотого мізбеаха (жертовника). Щелоком (тобто, розчином деревної золи у воді) обтирали гвоздику для приготування Бсамім. В кіпрському вині вимочували гвоздику, аби підсилити її аромат. А ще у Бсамім обов’язково додавали сіль зі Сдому – соляної гори на південному узбережжі Мертвого Моря. Ашем буцімто домовився з морями, що до кожної речі, яку приносять для мізбеаха, додаватиметься морська сіль. Зрозуміло, що і до Бсамім-суміші додавали сіль. Аби пряна ароматна суміш у Бсамім при згорянні рясно диміла, туди додавали ще й суху траву [2,35-36]

https://youtu.be/hgZBX-OPUx8?si=Vj7UOkPpFe_O33Yo

Бсамім – невеликі посудини для зберігання пахощів або спецій, якими користуються під час обряду Гавдала, що символізує завершення Шабату·. Для цих посудин вживається також назва Годес (від назви миртового куща).

В давнину збиралися євреї під кінець Суботи за трапезою, подібно трапезі напередодні Суботи, і після заходу сонця запалювали свічки, курили пахощі і вимовляли благословення над ними. До благословення, прийнятому після трапези, додавали благословення Гавдали. Звичай здійснювати трапезу під кінець Суботи зник з часом, і, більш того, з настанням темряви заборонялося їсти і пити. Це заповідь Тори, як і освячення Суботи, бо слід пам’ятати святість суботнього дня і напередодні його, і під кінець. Напередодні – вимовляти кідуш (освячення), а під кінець – Гавдалу, яка відзначає, що Субота виділена з усіх інших днів тижня.

В церемонії Гавдали вимовляють благословення над вином, над ароматними речовинами, над свічкою та з нагоди розподілу між святим і буденним, між світлом і темрявою. В збірнику Пардес і у Раші є пояснення благословення над ароматними речовинами: Субота надає людині додаткову душу, а під кінець Суботи залишає людину ця душа, і людина починає піклуватися про прожиток. Тому людина  вдихає ароматні речовини, аби розвіявся її сум і вона не засмучувалася, міркуючи про прийдешні шість днів роботи [3].

Перелік використаних джерел

1. Єврейські церемоніальні срібніпредмети XVIII – початку XX століття. – Музей історичних коштовностей України. – Електронний доступ до джерела: http://miku.org.ua/ru/yvelirnoe_iskusstvo/evrejskoe_serebro/evrejskie_ceremonialnie_sere
2. Соколова А. Сімейні реліквії та єврейська пам’ять. Семейные реликвии и еврейская память.– антропологічний форум № 19,електронний ресурс: http://anthropologie.kunstkamera.ru/files/pdf/019online/sokolova.pdf/. – 44 с.
3. КорнІ.Іудаїзм умистецтві (рос. мовою). Мінськ. – 1997. – 128 с.