Травлення в шлунку

ШЛУНОК – розширена частина травного тракту між стравоходом й тонким кишечником, що є резервуаром для їжі. Об’єм шлунку дорослої людини – близько 2 л, може збільшуватися до 5 л. Шлунок розташований під діафрагмою у лівій частині жи- вота і має вигляд вигнутого мішка, в якому розрізняють вхідну частину з м’язом-за- тискачем, склепіння шлунка, тіло шлунка і вихідну частину із м’язом-затискачем. Стінки шлунку складаються з трьох оболонок. Зовнішня оболонка має густу сітку кровоносних судин для забезпечення активної діяльності шлунку. На відміну від інших відділів травного тракту середня оболонка має три шари м’язів, які здійснюють перемішування і переміщення їжі. Складніше організована і внутрішня оболонка шлунку. Її підслизова основа утворює численні складки, а слизова оболонка містить шлункові залози. У внутрішній оболонці розміщена й лімфоїдна тканина.

Шлунковий сік – прозора рідина, що її виробляють залози слизової оболонки шлунку. Цей
травний секрет має кислу реакцію. Його кислотність підвищується або знижується при деяких
захворюваннях шлунка, жовчного міхура й печінки. На цей показник також впливають переживання людини, нервові потрясіння. Ознакою
підвищеної кислотності шлункового соку є печія. За даними досліджень, від печії страждає 40–60 % дорослого населення, причому за останні роки спостерігається неухильне зростання цього показника.
Склад шлункового соку
І. Неорганічні сполуки
Вода, хлоридна кислота, солі ( фосфати, хлориди) та ін.
ІІ. Органічні сполуки
Ферменти (пепсин, ліпази), муцин,
лізоцим, молочна кислота та ін.