Білочка Шурка йде до школи

Десь у якомусь міському парку жила собі білочка на ім’я Шурка. Жила вона з татом, мамою, а також були в неї молодші братик і сестричка.

Шурка дуже любила стрибати по деревах, гратися з іншими звірятками й пташенятками, їй завжди було цікаво дізнатися де ж лягає спати сонечко, чому вода прозора, а хмарка біла. Вона завжди допомагала татові й мамі наглядати за молодшими братиком і сестричкою, а найбільше було їй до душі стрибати з гілки на гілку та збирати горішки, шишки, насіння, а також гратися з друзями та співати пісень. Осінь завжди була найулюбленішою порою року білочки, адже саме в цей час Шурка могла спостерігала за різноманіттям барв природи, їсти всього до схочу, робити запаси на зиму. Вона плела віночок або збирала букетик з кольорових листочків та дарувала його мамі.

Одного разу мандруючи у пошуках чогось смачненького Шурка побачила зграйку звіряток, які так зацікавили білочку розповідями про літні пригоди , що та забула куди йшла. Вона без вагань до звірят і почала розмову:

– Добрий день, звірята! У вас така весела та цікава розмова, що я не змогла пройти повз. А чого це ви тут зібралися?

– Добридень, білочко! За декілька днів розпочнеться навчання у школі. Наші татусі і матусі привели нас сюди, щоб познайомити нас з нашою школою, майбутнім класом та вчителем. За декілька дні розпочнеться навчання і нам роздадуть підручники.

– Як чудово! Я також хочу до школи, але я не знаю, що там робити?

– Там навчають різної мудрості, читанню та письму. – сказав вовчик.

– Ага, а також потрібно виконувати домашні завдання. – защебетала синичка.

– А я чув, що в школі дуже цікаво і весело. – додав борсучок.

Прибігла білочка до тата з мамою та й розповіла про пригоду, яка з нею сталась. Батьки переглянулись, переморгнулись та й кажуть:

– Шурко, а чому б і тобі не піти до школи. Якраз саме час по твоїх літах. Дізнаєшся чого нового тай молодших навчиш. От і буде тобі навчання грамоти.

Зраділа білочка. Всю ніч не могла заснути, все думки про школу не давали їй заснути. Ледь вона заплющила очі, як сниться їй сон. Йде білочка з ранцем за плечима до школи, а сонечко гладить її обличчя своїми теплими промінчиками.  Вітерець весело підсвистує. Листячко, кружляючи навколо неї, танцює якийсь танок. Як тут вона чує мамин голос:

– Шурко! Шурко! Годі спати, бо так і проспиш весь день! Вночі знову зорі рахуватимеш до самого світанку! Йди, краще, назбирай листочків м’яти та квіточок липи для чаю, про декілька ягід шипшини не забудь. Та не барись, бо вже скоро обідати.

Шурка розплющила очі, а на дворі, дійсно, обід вже скоро. Вона швиденько привела себе до ладу. Вмилася, розчесала свою шубку, причепурилася, взяла корзинку та й пішла до лугу. Йде вона стежиною. Як бачить щось у траві ворушиться. Білочці стало цікаво, що ж там відбувається. Підскочила Шурка ближче тай побачила їжачка. Та й питає:

– А чому це ти всю траву в клубок мотаєш та ще й листячко додаєш?

– То я так готуюсь до зими, адже я зимую в норі. Ось назбираю сухої травички, намощу гніздечко, щоб не холодно було та й м’якенько буде. Он похолодає, морозом все скує, а моя хатинка буде теплою і затишною.

– Добре ти придумав їжачку, а я на дереві зимую в дуплі або в гнізді з гілочок, шерсті, моху та сухого листя.

Раптом білочка згадала, що її чекають до обіду, а вона ще має знайти квітоки липи. Побажала їжачку гарного дня, попрощалася  та й побігла у своїй справі.

От уже й настав час іти до школи. Білочка з нетерпінням чекала цього дня. Вона  одягла шкільну форму, взяла рюкзачок за плечі, не забула про букетик запашних квітів для вчительки. В школі все здавалося їй таким не звичним, навіть сонечко за вікном світило якось по особливому. Білочка так поринула у світ шкільного життя що й не зогляділась як пройшов день і вже час повертатися додому.

День за днем у білочки Шурки з’являлось все більше друзів, цікаві й різноманітні уроки надихали її пізнавати світ та досліджувати його. На уроках вони читали казки, легенди, відгадували загадки. Спочатку писали палички та гачечки, які згодом перетворювалися на букви, вчилися рахувати, досліджували природу: розгадували таємницю дня і ночі, слухали дивовижні історії подорожей краплинки, дізнавалися чому веселка кольорова, а трава зелена.

Відтоді світ довкола білочки став набагато яскравішим і різноманітнішим. Тепер вона частіше бігла на вулицю та з цікавістю роздивлялася кожну комашку, листочок, камінчик, все, що траплялося на її дорозі.

Загадки

У лісі живе,

Горішки гризе,

Грибочки збирає,

На зиму складає.

***

Що за дивна непосида?

На стежинку шишки кида?

З гілки скік та скік на гілку…

Упізнали, друзі,… (білку)?

***

Жовта блискавка невпинна

Між деревами пролине,

З гілки плигає на гілку

Ця мала руденька…(білка).