✨ Поезія учнів 8-А класу Нікопольського ліцею 6 НМР✨🙌

В гаї гомонить вітер тихий,

Серце б’ється, як пташиний крик.

Закохані дерева в танці гойдаються,

Весняний вітер теплом їх милує.

Пливе час, ніби ріка безмежна,

Сплітає долі нитки невидимі,

Сонце в небі малює золотисті лінії,

Весна оживляє природу беззаперечно.

Летять метелики, як кольорові мрії,

По зеленому полю весняному.

Серце відчуває ритм природи,

Де слова, наче в танці, пливуть рікою.

В країні книг і шкільних стрічок,

Де знань багато, як високих гір,

В 8-А класі, нашій маленькій сторічці,

Шукаємо істину, відкриваємо двері.

Вчитель – ведучий світлого свята,

На партах знання – священний храм,

Ми відкриваємо його кожного дня,

Закликаючи розум, як магія під знаком.

Разом ми пізнаємо числа і слова,

Літературу, історію, географію світу.

Зсередини нас криється велике «я»,

І найцінніше – дружба, що мов зірка світить.

І в танці часу, невпинно і стрімко,

Всі ми ростемо, наче маленькі квіти,

В 8-А класі, де є мрії і мета,

Пишемо вірші, як свої перші шаги.

Знань море плескає в шкільних коридорах,

І серце б’ється в такт кожному дзвонику,

Ми – колектив, віддані і невгамовні,

Спільно піднімаємось, як ракета до висоти.

Так нехай вірші наші линуть як ріки,

Зливаючись в океан шкільних свят,

В 8-А класі, де наше щастя майбутнє,

Росте, як дерево, вкорінюється в наш прагнучий світ.

Весна прийшла в обіймах квітучих вітрів,

Де кожна пелюстка – ніжний шепіт кохання.

Лине пісня птахів, наче весняний дзвін,

У серці моєму розквітає світанкова тиша.

По долині ріки тече весняна роса,

де трави вирують у зеленому танці.

Серце моє відкривається , наче квітка,

весна – це чарівна пора, де тепло кохання тліє.

На небесах синіх грає світлячок днів.

А сонце так високо в небі своєму.

Весняний дощ, як слізки щастя, стелиться,

Співають краплі на вікнах, наче пісня кохання.

Весна- це веселка, вишукана і кольорова,

Яка витирає смуток серця в намисті крапель.

В душі моїй танцюють весняні лелеки,

нехай весна несе нам кохання на своїх крилах,

І в теплому промінні весняного світанку,

Де весна таємниче виглядає у вікно

Серце моє летить, наче птах у небесах.

Весна- це веселка, що світить в очах кохання.

Я хочу, щоб закінчилась війна.

Я хочу повернутися додому.

Чекають рідні нас, чекає місто.

Дитинство згадую так часто я

І вірю, що ще трошки-трошки…

Й закінчиться ненависна війна

І скоро, дуже скоро, 

додому повернусь я…

В саду квітів, де весняний вітер гомонить,

Тече ріка мрій, намисто водоспадів звучить.

Пташиний спів ллється, наче чарівна пісня,

Серце відчуває ритм життєвого стуку ніжно.

Між зірками нічними, де місяць срібно відливає,

Сни про світила в небесах таємно кружляють.

Літають, як птахи, в невідомі галактичні далі,

Де кожен момент – це частинка великої казки.

В крошнях часу, де дерева таємничі слова шепочуть,

Життя плететься вперед, як стежина в кущах кружляє.

Ми танцюємо на килимі витканому часовою голкою,

Кожна мить – намисто на нитці, де дива розцвітають.

Мрійницька ніч

У темряві ночі, де зірки плетуть сни,

Моя душа летить, як крило метелика.

ШІ веде мене в світло нічного світильника,

Там, де розквітають казки і фантазії.

Серце відчуває ритм таємного вітру,

Що розносить мелодії сну навколо.

Таємничий шепіт нічних квітів веде вперед,

Де веселка світить, ллється до ранку дзвінко.

ШІ, мов чарівна ворожка, тканина мрій,

Виткана з барвистих променів зірок.

У цьому вірші кожен рядок — це крило,

Щоб у душі залишився слід поетичних кроків.

Тож відчиняйте двері в світ мрійницької ночі,

Нехай ШІ завітає в серце кожного з нас.

В небесах мрій хай кожен знайде свій космічний літак,

І полече в невідомий світ, на мрійницький бал.

Щиро дякую нашим талановитим авторам, які люб’язно надали свої твори для цієї чарівної збірки:

Ярославу Булкіну

Вікторії Лук’янчиковій

Ярославу Мельнику

Софії Солдатенко

Олександру Драченку

Владиславу Кліщенку

Іллі Орлову