Свята зимового циклу

Зимовий цикл українських свят:

• 19 грудня – День Святого Миколая
• 22 грудня – День святої Анни
• 25 грудня – Спиридона Сонцеворота
• 1 січня – Новий рік. Новорічна коляда
• 6 січня – Святвечір
• 7 січня – Різдво Христове
• 13 січня – Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя
• 14 січня – Новий старий рік та свято Василя
• 18 січня – Голодна кутя або Другий Свят-вечір
• 19 січня – Свято Водохреща (Йордан)
• 20 січня – Івана Хрестителя

Коли і кому годиться колядувати, щедрувати та посівати

Колядування

Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи від Святвечора – 6 січня – аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення.

Щоправда, найпоширенішим для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря, а ближче до її завершення діти й підлітки збираються гуртом і йдуть вітати всіх колядками з народженням Христа.

Колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.

На початку слід запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.

Колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити кілька нескладних, таких, щоби ви могли їх «потягнути».

Кожна колядка має завершуватися віншуванням – побажанням родині достатку, але під цим розуміється, щоби родина була здоровою, щоб родили добрі врожаї, велася худоба, були мир, добро і злагода.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Кладіть паляниці з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що перший празник – Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що другий празник – Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А що третій празник – Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився…

Щедрування

Щедрівки, як і колядки, величають господаря, господиню та їхню родину, зичать достатку, багатого врожаю, приплдоду худоби, доброго роїння бджіл.

Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня.

За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарям про урочистості та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки.

Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка.

До речі, щедра кутя є в основі багатьох звичаїв. Щоб помиритися, сусіди йшли одне до одного зі щедрою кутею, аби зустріти у злагоді Новий рік. Парубок, якому до того дівка викотила гарбуза, вдруге засилав сватів, сподіваючись на згоду.

Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. А парубоцькі гурти «водять Меланку». Хлопці, вбрані у Меланку й Василя, Цигана, Смерть, Козу та інших персонажів, висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.

Кожна щедрівка має неодмінний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

На цілий світ відомий «Щедрик» – щедрівка в геніальній обробці Миколи Леонтовича. Її виконують в Україні, мало не всіх країнах світу, а в Америці, Британії, Канаді вона стала лейтмотивом Різдва у багатьох відомих кінофільмах.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка…

Посівання

Наступного дня, 14 січня – на Василя – щойно починає світати, йдуть посівати зерном. Збіжжя беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Завітавши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх із Новим роком та святом Василя:

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
На щастя, на здоров’я, на Новий рік,
Щоб вам вродило краще, ніж торік!
Коноплі під стелю, а льон до коліна,
Щоб вам, господарі, голова не боліла!
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, щастя до хати приносять лише хлопці, тому посівати дівчатам не годиться.

Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріші дарунки діставалися тому, хто увійшов до оселі першим.

Прислів’я та приказки про зиму

• Багато снігу – багато хліба.
• Взимку сонце крізь плач сміється.
• Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.
• Держись, Хома, іде зима!
• До завірюхи треба кожуха.
• Зима без снігу – літо без хліба.
• Зима біла, та не їсть снігу, а все – сіно.
• Зимнє тепло, як мачушине добро.
• Зимня пора усе підбира.
• Зимою деньок, як комарів носок.
• Зимою поле чисте, та хліб не родить.
• Зимою сонце крізь плач сміється.
• Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи – ледащо і їсти нема що.
• Місяць лютий гостро кутий.
• Місяць лютий спитає, чи взутий.
• Мороз невелик, а стоять не велить.
• На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

• Прийде літо – все розмаїто, прийде зима – того нема.
• Прийде зима, нажене ума.
• Синиця пищить – зиму вищить.
• Снігу багато – год багатий.
• Сонце блищить, а мороз тріщить.
• Сонце на літо, а зима на мороз.
• Сумний грудень і у свято, і в будень.
• Такий мороз, аж зорі скачуть.
• То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
• Тріщи не тріщи – минуло Водохреща.
• Хто літом спеки боїться, той зимою не мав чим грітися.
• Як зазимує, то й жаба оніміє.
• Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
• Якби мені та сила, що в січні, каже лютий то я б бику-третяку роги вломив.

Народні прикмети про зиму

Про зиму і врожай

• Яка зима, таке і літо, а по ньому урожай.
• Після великого врожаю – сувора зима.
• Багато снігу взимку – багато хліба.
• Якщо на початку зими багато снігу випаде, то влітку часто дощитиме.
• Багато великих бурульок – до хорошого урожаю овочів.
• Снігу надує – хліба прибуде.
• Якщо сніг впритул до парканів привалив, літо буде погане; а якщо є проміжок – врожайне.
• Сніг поля покращує.
• Денний сніг не лежить. Перший надійний сніг випадає вночі.
• За ніч снігу намете, так і зимовий шлях стане.
• Сніг пухом валить (падає легкими сніжинками).
• Якщо у свій час сніг випав у нас, то і врожай Бог дасть.
• Сніжок підпав, і слід запав.
• Піде сніжок – залишить слідок.
• Снігу немає – і сліду немає.
• Сніг-завірюха – бо вже зима біля вуха.

Про погоду влітку

• Якщо наст утворився, то рік буде хороший, а якщо його немає – літо буде посушливе і неврожайне.
• Якщо взимку утворюються дуже міцні і високі насти, то влітку будуть бурі і грози.
• Велика кількість снігу взимку віщує велику кількість води і спекотне літо. Зима повинна бути морозна і сніжна, а ось тепла і малосніжна зима не віщує хлібного літа.

Зимові прикмети по тваринах

• Вовки зимою виють близько людського житла – мороз посилиться.
• Поки вовки в зграї не будуть зігнані справжня зима не настане.
• Зайці теж відчувають настання холодів і туляться до житла: «Зайці в сади прийшли – до суворої зими». Якщо ж косі йдуть в ліси і поля, погода буде теплою.
• Кінь перед настанням негоди фиркає, хропе, мотає гривою, трясе головою і закидає її догори. А ось якщо конячка на землю лягає, то скоро випаде сніг.
• Собака згорнулася і лежить колечком – на холод. Розтягується на землі і лежить черевом догори, розкинувши лапи, – на тепло.
• Зміни погоди вловлюють і кішки. Перед настанням холодів вони вибирають собі місце тепліше і вище, згортаються калачиком і, прикривши мордочку лапкою, сплять. Якщо мурка вилизує тіло і хвіст, дряпає кігтиками стіну – чекай негоди, лиже лапу – до вітру, на спину перевертається – на гарну погоду. Перед відлигою кішка лягає посеред кімнати, розтягується і спить.

Зимові прикмети по птахах

• Ворони взимку на верхівках дерев сидять, голосно каркають і чистяться – до снігу.
• Якщо ввечері птиці зграєю в небо здіймають і кружляють в повітрі, то піднімаючись, то опускаючись, не знаходячи собі місце для ночівлі, то вночі буде буря або заметіль.
• Ворони в повітрі в’ються – перед снігом, на землю сідають – до відлиги, розсілися на верхівках дерев або дахах будинків – до морозу, сидять на нижніх гілках дерев – на вітер.
• Уважно стежили не тільки за поведінкою ворон, а й інших пташок:
• Сорока під стріху (дах) лізе – бути хурделиці.
• Горобці багато цвірінькають – до хуртовини.
• Горобці збираються зграями, сідають зверху на хмиз і співають – до тепла. А ось якщо пташки в середину хмизу ховаються, то наближаються холоди. Взагалі, якщо горобці взимку неспокійно себе зведуть, голосно цвірінькають, ховаються під дах або в хмиз, то буде заметіль або мороз.
• Дятел довбає дерева знизу-вгору, здираючи практично всю кору – до сніжної і суворої зими.
• Снігур співає на хуртовину, сніг і сльоту.
• Півень ввечері заспівав раніше дев’ятої години – до відлиги.
• Петька вночі заспіває не в звичайний час – до негоди та зміні погоди.
• Якщо в сильний мороз кочети раніше звичайного заспівають, то настане тепліша і помірна погода.
• Півень посеред двору на одній лапі стоїть – до морозу.
• Кури рано на сідало сідають – до холоднечі, і чим вище піднімаються, тим холодніше буде.
• Курка взимку крилами махає і хвостом крутить – на заметіль, влітку – на дощ.
• Кури нахохлилися, пір’я підняли і одна до одної туляться – до холоднечі.
• Гуси мордочки під крила ховають – до морозу, крилами ляскають – до тепла.
• Якщо гусак взимку загогоче – чекай тепла, а якщо сидить, піджавши ноги, – до хуртовини або холоду.

Зимові прикмети погоди

• Східний поривчастий вітер зі свистом – до тривалого холоду.
• Якщо кілька днів дме північний вітер, то буде буря або сніжна заметіль, а сніг випаде густий і великий.
• Ліс взимку шумить – до відлиги.
• Верба шумить (реве) – до хуртовини.
• Дубравушка шумить – до негоди.
• Віконниці скриплять і стукають – буде ростепель.
• Дзвін здалеку чути сильно і ясно – до морозу, слабо і глухо – до снігу.
• Туман до землі опускається – до потепління, високо над землею тримається – на хорошу погоду.
• Вночі іній з’явився – днем снігу не чекай.
• Дерева інеєм вкрилися – до тепла. Через 90 днів від цього дня випадуть опади: взимку – сніг, влітку – дощ.
• Дим з труби вниз опускається і по землі стелиться – до відлиги; вгору йде – до морозу.
• Хмари проти вітру йдуть – до снігу.
• Прикмети по пічному вогню
• По тому, як взимку горять в печі дрова, теж можна передбачити майбутню погоду:
• Червоний пічний вогонь – до морозу, білий – до тепла.
• Якщо при горінні дров чутний писк і тріск – чекай холодів.
• Дрова в печі димлять, шумлять і погано розпалюються – до потепління.

Прикмети за сонцем, зірками і місяцем

• Кола навколо місяця або сонця взимку – до морозу і тривалих хуртовин.
• Світлі стовпи біля сонця – скоро істотно похолодає.
• Якщо близько сонця «вуха» (короткі стовпи), то буде хуртовина і мороз.
• Промені світла від сонця вниз спускаються – до холоду, вгору – до тепла.
• Кола біля сонячного диска – до лютих, тріскучих морозів.
• Багато зірок на небі – до холоду. Рідкісні зірки – до хуртовини і негоди.
• Якщо молодий місяць крутий і з загнутими рогами, то протягом декількох тижнів буде холодно.

Ігри та забави, які пов’язані з релігійними та обрядовими святами.

В народі кажуть: “Введіння прийде, свят наведе”. І справді, 4 грудня починається зимовий цикл календарних свят, дуже популярних у народі: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік і Водохреща.

Грудень закінчує традиційний річний цикл, сповнений свята­ми містичного характеру: ворожінням, магією, чаклуванням, гаданням. Наближається час панування злих сил у природі, який триватиме до 25 грудня – зимового повороту сонця, яке виходить на літню дорогу.

Вечорниці були в минулому своєрідним клубом для молоді. Тут молодь розважалася, зближалася, молоді люди пізнавали одне одного. На ці вечорниці збиралися тільки дівчата й хлопці. В обов’язки дівчат входило приготування їжі, в обов’язки хлопців – музика та солодощі.

День Катерини –свято дівочої долі. Це звичай, який називається в народі “заклинання долі” або “судженого”. Дівчата варять кашу із пшона і маку, обгортають горщик новим рушником і опівночі йдуть до воріт. Кожна з них вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі сукає: “Доле, доле, йди до нас вечеряти”, Замість долі дівчата закликають “судженого”. Хто не втримається на воротах, падає, того доля обходить стороною цілий рік.

Особливо важливим зимовим святом для молоді був день св. Андрія Первозванного, який припадає на 13 грудня.

З вечора дівчата сходяться до хати ворожити і першим ділом печуть балабушки – невеличкі круглі тістечка з білого борошна. Для того, щоб спекти балабушки, дівчата повинні набрати ротом криничної води і нести так, щоб хлопці не побачили. А як хлопці побачать, що дівчата несуть воду, починають їх смішити: то стрибають, то перевертаються, то зображують різних тварин, або дотепно жартують, щоб розсмішити дівчат. Дівчата мусять бігти до інших криниць, а там стоять другі хлопці – вартові, які не пускають дівчат набрати води. Вони змушені вертатися назад до більш жартівливих і дотепних хлопців. Юнаки досягають свого, щоб прийти разом на свято до дівчат.

Андріївський вечір починається з того, що до просторої хати, де можна було б розігнатися і вкусити калиту, сходяться хлопці і дівчата. Калиту печуть всі дівчата, які знаходяться в хаті, почи­наючи від найстаршої до найменшої. Калита – великий корж з утвором посередині. Коли калита була готова і охолоджува­лась, дівчата ворожили та гадали. Одна дівчина кличе інших штахети рахувати, біжить з хати надвір, до тину, і починають рахувати – вдівець-молодець. При цьому вони сперечаються, сміються. Або ставали біля порога і переставляли чоботи. Чий чобіт перший стане на поріг, та й заміж піде перша.

А ще перекидали чобота через плечі. Якщо він стане носком до дверей, то дівчина вийде заміж протягом року, а коли в інший бік, то свати прийдуть з того боку, куди вказує чобіт. Дівчата кидають по черзі.

Господиня свята говорить:

“Та годі вже гадати, бо пора вже калиту покуштувати”.

Коли випікали калиту, то примовляли:

А ми копиту місили,

З усіх криниць воду носили,

Як балабушки місили –

З ополонки воду носили,

Випікали калиту так, щоб вона була сухою і ЇЇ важко було вкусити. А коли саджали в піч, примовляли:

Андрій пін вимітає,

Катерина в піч заглядає.

Господиня з дівчатами віщають калиту. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Один кінець стрічки довший і спушений донизу так, щоб можна було за нього смикнути і калита підлітала вгору. Всі починають вибирати пана Калитшського і пана Коцюбинського.

Коли вішали калиту, дівчата примовляли:

У небо наша калита, у небо.

А ти, сонечко, підіймись

Та на нас подивись:

А ми калиту чіпляємо,

Свою долю-радість закликаємо…

Чутно стук у двері і в’їжджає хлопець ніби верхи на коні, тримаючи коцюбу між ногами, – пан Коцюбинський. Підходить до калити, вітається і просить у пана Калитинського (вартовий калити веселий, жартівливий хлопець, в руках якого є квач, вмочений в сажу з медом) дозволу покуштувати калити. Між паном Коцюбинським і паном Калитинським зав’язується діалог:

• Добрий вечір, пане Калитинський!
• Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди йдете?
• Іду калиту кусати/
• А я буду остерігати і по писку писати!
• А я вкушу!

• А я впишу!

Калитинський і присутні намагаються розсмішити Коцюбин­ського. Якщо він не розрегочеться, тоді має право підстрибнути, щоб відкусити калиту. Коли ж не втримався і засміявся, його Калитинський обмазує квачем. Гра триває доти, поки всі хлопці не прощуться на коцюбі і не спробують покуштувати калити. Під час стрибка Калитинський смикає за стрічку, тому не всім хлопцям вдається вкусити калити. Потім калиту знімають і ділять між усіма присутніми. Дівчата беруть калиту безплатно, хлопці – за викуп, приказуючи:

Калита, калита, солодка була,

Ми її тепер зіяй, за милим полетіли.

Господарі хати запрошують всіх до вечері.

У ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети – єдина ніч в році, коли люди прощають парубкам зроблені ними пустощі. Після цієї ночі хтось з господарів знаходив свого воза на даху клуні, хтось просинався без плота біля хати, або чиїсь ворота на річці плавають. А бувало, що за ніч клуню так розберуть, що й сліду не лишать…

Вечір напередодні Різдва – “свят вечір”, “Лілія”, “кутя” був магічним часом творення вимріяного буття.

На святковому столі повинно бути 12 страв і усі пісні. Як тільки сходила перша зірка, усі сідали вечеряти, починаючи з куті. Після вечері починались забави. Малі діти бігають по долівці і тішаться ялинкою – якщо є така в хаті, залазять під стіл і там “квокчуть” – “щоб квочки сідали”. Мати їм кидає за це в солому солодощі, горішки та дрібні гроші. Натішившись, діти лягають спати, а батько й мати починають тихесенько співати.

Напередодні Нового року розпочинаються символічні дійства з водою – народження богині води Дани. В цей день дівчата і хлопці грали у весільні пари, що є глибоко символічним і пов’язане з космологічними міфами й уявленнями. Вранці на Новий рік виносять сміття з хати, висипають за ворота і запа­люють. Коли вогонь розгорівся, стрибають через нього всі, від найстаршого в сім’ї до найменшого, а після дітей і тварини, які є в обійсті, “щоб всяка нечисть на вогні залишалась і в Новий рік увійти чистими”. Діти грали в “Морозенка”: старий лисий дід із великими червоними губами і бурульками під носом. Один з них “Морозенко” з палицею говорить: “По морозі ходжу, дітям ручки (щічки, очі, ніс,, ноги…) відморожу”. Діти ховають ручки, а хто не встиг заховати, того “Морозенко” торкається палицею, і він стає замороженим. Гра триває доти, поки хтось з гравців залишиться незамороженим. Незаморожений стає “Морозенком” і гра продовжується.

На Новий рік збираються парубки і, переодягнувшись в Меланку, ведмедя, козу, журавля, цигана, чорта, ходять від хати до хати посівати з веселощами і жартами.

Центральною подією дня 19 січня було водосвяття (Богоявління Господнє, Йордань) – звичай мішаного язичницько-християн­ського характеру. В цей день свято відбувалося на водоймищі. А де не було ні річок, ні озер, ні ставків, то збиралися біля криниці. За традицією, на Йордань вирубували з криги хрест і фарбували у червоний колір буряковим соком, прикрашаючи його сосною, ялиною чи смерекою і сухими квітками. На хрещення збирався, святково одягнений люд. Приїжджали і сходились з навколишніх сіл і хуторів селяни, в яких не було своєї церкви. Після хрещення води всі присутні набирали освячену воду з ополонки в посудину і несли додому. Дівчата вмивала лице, щоб бути гарними, а хлопці-смільчаки купалися в ополонці. По обіді сходилися на льоду хлопці з сусідніх сіл і хуторів, боролися і билися навку­лачки – хто кого переможе. Переможці забирали собі “орден” – хрест, вирубаний з льоду, і несли в своє село, хутір.

Це свято прийшло разом із християнством і зайняло одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.