“продовження пьєси “Ляльковий дім

Прокинувшись вранці, Торвальд все ж таки збагнув, що його Нори більше немає поруч. Він чув, як внизу спілкувалися слуги, як гралися діти. Підійшовши до вікна і схрестивши руки за синою, він дивився як йшов сніг. Усі його думки були про те, що ось-ось відбулось ввечері. У  Торвальдових думках були лише слова Нори, що вона покидає його та дітей, що їде додому. Поглянувши на стіл, він побачив кільце яке йому залишила колишня дружина. Підійшовши, він взяв його у свою долоню і стиснув. Йому було дуже важко прийняти, що він тепер один з трьома дітьми, будинком, честю, грошима, але без Нори. Цілий день Торвальд провів у кімнаті.

Служниця приносила йому їжу, але він навіть не доторкнувся до неї. Хельмер був у відчаї. Він сидів за столом, починав писати листа до Нори з вибаченнями та проханням повернутися, але кожен раз перекреслював свої слова. Так проходили перші декілька днів. Але Торвальду потрібно було ходити на роботу. Відсутність матері він пояснив дітям, як те, що вона просто поїхала, без пояснення причин.

Тим часом Нора повернулась до батькіського дому. Їй здавалося, що вона дихає повними грудьми. До цього вона була гарною прикрасою, спочатку для батька, а потім для колишнього чоловіка. Але зараз вона належить тільки собі і може робити все що заманеться. Звісно її душа боліла за дітей, які залишилиь далеко від неї, але вона не могла щось із цим зробити. У неї зараз було не те становище,  щоб діти могли жити разом із нею. Про своє “звільнення” вона повідомила Фру Лінне. Подруга одразу ж приїхала до Нори.

Фру Лінне.(схвильовано) Як тільки отримала твого листа, одразу до тебе. Як це сталося, люба Норо?

Нора. Проходь до зали, зараз я тобі все розповім.

Дівчата пішли разом до зали, де на столі стояв чай і тарілка з мигдалевим печивом. За чаюванням Нора все розповіла подрузі. Як Торвальд прочитав листа, як перший виганяв її з дому. І про те, як прочитавши іншого листа вибачався перед нею

Фру Ліне. Я казала тобі, що треба було самій всерозповісти йому. Можливо б зараз була там, поруч із ним та дітьми.

Нора. Ні, моя люба подруго. Він би не став і слухати мене. А якби ж то і послухав, то вчинив би так само. Тільки зараз  зрозуміла, що думка суспільства йому важливіша ніж дружина.

Перші тижні Нора жила для себе. Вона гуляла, запрошувала різних гостей до себе. У кінці квітня дівчина знайшла собі зовсім нескладну та добре оплачувану роботу.

Хоча вона і наказувала Хельмеру не писати листів, вінсе  таки написав. В листі він просив її повернутися, вибачався перед нею “.. мила моя Нора, я зроблю все, що забажає твоя душа, аби ти повернулсь..”. На це Нора йому відповіла тим, що їй можуть писати лише діти за їх бажанням, а також побажала Хельмеру успіхів у пошуках нової “ляльки”

Ніхто з них не знайшов собі пару. Різниця між життями Нори та Торвальда була лише в тому, що Нора насолоджувалась своїм новим життям, листувалась з дітьми і подумки дякувала тому випадку, який відкрив їй очі. А Хельмер.. він працював і кожен день звинувачував себе в тому, що він втратив все, що мав на протязі тих восьми років