Україна: національний одяг

Український традиційний національний костюм відображає художній талант українських жінок, що створюють гарний одяг для всієї родини. Всі елементи одягу прості за формою, багаті різноманітними прикрасами, насичені яскравими фарбами. Працюючи над оздобою сорочки, спідниці, головного убору або іншого елемента, українки використовували фарби і образи рідної природи для прославлення свого роду і для втілення в орнаментах своєї мрії про прекрасне майбутнє.

Тканини, з яких століттями шилися предмети українського костюма, зазвичай мали світлий або білий колір, тому що на його тлі особливо мальовничо виглядала барвиста вишивка, яскраві намиста, стрічки та віночки. Також з білим кольором добре поєднувалися кольорові вовняні тканини, з яких зазвичай шили запаски, плахти, пояси та іншу одяг.

У різних областях України є відмінності в обробці та елементах одягу, але загальний ансамбль українського костюма добре проглядається на всій її території. У цьому можна переконатися, розглянувши традиційний український костюм різних областей, що сформувався до XIX – початку XX століття.

Чернівецька область

Дівочий наряд складався з білої вишиванки з довгими широкими рукавами, прикрашеної багатобарвною вишивкою, на яку надягалася хутряна безрукавка з яскравими кольоровими візерунками, вишитими вовняними нитками. На стегна пов’язувалася опинка з вовняної тканини, теж прикрашена вишивкою. На голову дівчини надягали «коду» – оригінальний головний убір, основа якого робилася з картону, потім обшивалася тканиною і прикрашалася штучними квітами, тасьмою, бісером. Прикрасами для дівчат служили намисто з кольорового скла. Взувалися дівчата в шкіряні черевики. Черевики були жовтого, червоного або коричневого кольору з декоративним орнаментом.

Юнаки та молоді чоловіки Буковини носили довгі тунікоподібні сорочки-вишиванки поверх нешироких штанів – холош, зшитих з нефарбованого полотна і прикрашених вишивкою по низу штанин. Пояси у них були шкіряні, широкі. В якості верхнього одягу – безрукавка з овчини і суконний сердак, які прикрашалися шкіряними аплікаціями, вишивкою, шнурками. На капелюхи нашивались квіти, пір’я, різнобарвна тасьма. На ноги одягали «зморщування» – вид личаків, зшитих із шкіри.

Львівська область

Львівським жіночим вишиванкам властиво багатство вишивки на рукавах. Безрукавка з сукна обшивається кольоровими шнурами з вовняних ниток та мереживом. Жінки носили легкий Кабат, який теж прикрашався шнурами. Поверх спідниці з вовняної тканини в смужку надягався фартух, вишитий українськими рослинними орнаментами. На голову надягав барвистий головний убір – «барвниці», а зверху він прикривався вишитою хусткою з тонкого світлого полотна. Шию і груди прикрашали різнокольоровими намистами або ґерданами. Постоли надягали на полотняні онучі.

Чоловічі сорочки шилися на кокетці. Вишивка була на відкладному комірі, манжетах і на грудях. Штани вузькі, темні, шили їх з домашнього сукна. «Каптан» – вовняний каптан, прикрашався шкіряними або сукняними аплікаціями та шнурами різних кольорів. Капелюхи носили вовнні, прикрашали їх квітами, пір’ям і стрічками. Взувалися в постоли, але люди не бідні могли дозволити собі красиво декоровані шкіряні чоботи.

Волинська область

Жінки носили білі вишиті сорочки з домашнього полотна. Зверху надягали «кусан» – кофту, зшиту з щільної вовняної домашньої тканини, відрізну по талії і зі складками ззаду. Спідницю «літник» ткали різнокольоровими смугами. Спереду на спідницю одягали щільний домотканий фартух, витканий барвистими геометричними орнаментами. Волосся заміжніх жінок накручувалися на «кибалку» у вигляді джгута пряжі або обідка, а потім накривалися красивою вишитию хусткою.

Вишиті чоловічі сорочки зазвичай шили з відкладним широким коміром і носили поверх штанів. Для вишивки характерні червоні геометричні орнаменти. Пояси ткали неширокі і недовгі, але дуже барвисті, з «кутасами» – китицями у вигляді бахроми. Штани з домотканого сукна досить вузькі. Звичайним взуттям і чоловіків, і жінок були шкіряні постоли. Їх взували поверх онуч зі світлого полотна, які називалися «завивою».