Ділова українська мова

Навчальний посібник з ділової української мови – теоретична праця, у якій послідовно викладено матеріал відповідно до навчальної програми. Він містить текстову інформацію, інфографіку, відеоматеріал та інтерактивні вправи.

Посібник розрахований для студентів, викладачів та усіх, хто цікавиться українською мовою.

Зміст

1. Сучасна українська літературна мова. Функції мови. Мовне законодавство
2. Культура мовлення. Особливості професійного спілкування
3. Офіційно-діловий стиль, його функціональні ознаки та сфери застосування
4. Мовні норми
5. Етика ділового спілкування. Невербальні засоби публічного спілкування
6. Жанри, типи, види, форми спілкування
7. Правила ведення дискусії
8. Промова. Правила виголошення промови
9. Презентація як різновид публічного мовлення. Самопрезентація
10. Співбесіда з роботодавцем
11. Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди
12. Нарада. Особливості проведення ділової наради
13. Загальні правила поведінки на переговорах
14. Телефонна розмова. Культура ділової телефонної розмови
15. Терміни та професіоналізми
16. Кліше, суржик і калька як мовні явища
17. Тавтологія. Плеоназм. Причини порушення логіки мовлення
18. Словники у професійному мовленні. Типи словників
19. Складноскорочені слова. Абревіатури
20. Правила запису бібліографії
21. Основні правила написання цифр і символів
22. Оформлення таблиць і додатків

Сучасна українська літературна мова. Функції мови. Мовне законодавство

    Мова  – найважливіший засіб спілкування людей, засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. Це система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Мова поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності.

   Мова – генетичний код нації. Мова – буття нації у вічності. У мові закладена культурна інформація, наші звичаї, традиції, розуміння добра і зла, адже за допомогою мови (казка) нам у дитинстві прищеплювали розуміння моральних цінностей.

   Вільгельм фон Гумбольдт вказував, що мова – це дух народу. Дух – це менталітет, а менталітет – сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних, релігійних, естетичних та інших особливостей мислення народу, соціальної групи. У мові, зокрема у фразеологічних одиницях, закладений дух народу. Наприклад, у таких фразеологізмах: Іван носить плахту, а Настя – булаву; моя хата скраю; працювати, як віл; гнути спину.

  Національна мова – ознака єдності нації. Національна мова містить такі структурні одиниці: 1) територіальні діалекти – різновиди національної мови; 2) соціальні діалекти – мова певних соціальних утворень людей (жаргонізми, професійні слова тощо); 3) літературну мову.

  Літературна мова – найвища форма національної мови, яка функціонує в державних і громадських організаціях, це мова науки, освіти, культури. Це мова відшліфована, оброблена письменниками і вченими, «ідеальний образ рідної мови» (С. Я. Єрмоленко).

  Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики. У ст. 10 Конституції записано: «Державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Функції мови:

• комунікативна. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві.
• ідентифікаційна. Кожна людина має своєрідний індивідуальний мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому відображено всі її національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні та інші параметри.
• експресивна функція мови полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.
• пізнавальна. Мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу.
• мислетворча. Формуючи думку, людина мислить мовними формами.
• естетична. Мова – першоджерело культури, оскільки вона є і її знаряддям, і водночас матеріалом  створення культурних цінностей. Виховання відчуття краси мови – основа всякого естетичного виховання.
• культуроносна. Культура кожного народу знайшла відображення та фіксацію найперше в його мові. Через мову передається й естафета духовних цінностей від покоління до покоління.
• номінативна (називна). Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у свідомості.

Мовне законодавство та мовна політика в Україні

Мовна політика – частина національної політики держави, система політичних, юридичних, адміністративних заходів, спрямованих на регулювання мовних відносин у державі. Розрізняють такі види мовної політики: місцеву, регіональну, загальнодержавну, міждержавну. Мовна політика передбачає таке: 1) досконале соціолінгвістичне вивчення мовної ситуації; 2) прийняття законів і вдосконалення чинних законодавчих положень щодо мови; 3) вироблення мовної концепції країни, розробка державних програм; 4) створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства.

Структурною частиною мовної політики є мовне законодавство – сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у державі.
Концепція державної мовної політики – система основоположних нормативних постанов, які ґрунтуються на комплексній оцінці мовної ситуації в Україні і якими мають керуватися органи державної влади й органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності. Конституція визначає обов’язкове володіння державною мовою для Президента України (ст. 103) та суддів Конституційного Суду України (ст. 148), але, на жаль, не поширює цю вимогу на народних депутатів. Пріоритетом мовної політики в Україні є утвердження і розвиток української мови – визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації. Правові норми, що регулюють порядок застосування мов в Україні, містять також такі закони: «Про освіту» (1996 р.), «Про вищу освіту» (2002 р.), «Концепція державної мовної політики в Україні» (2006 р.), «Про засади державної мовної політики» (2012 р.) та ін.
У 2018 році Верховна Рада ухвалила новий мовний закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 5670-д. (підписаний президентом у травні 2019 р.). Закон запровадив систему рівнів володіння українською мовою міжнародного стандарту, який присвоюватимуть після складання відповідного іспиту (ст. 11). Ст. 7 закону фіксує обов’язок володіти державною мовою для набуття громадянства України. У ст. 14 йдеться про застосування державної мови в судочинстві.