роздуми коко

Коко, стара макака з глибокими зморшками на мудрому обличчі, сиділа на вершині найвищого баобаба в савані. В лапах вона тримала банан, жовтий і стиглий, і дивилася на нього з таким виразом, ніби перед нею був не фрукт, а філософський камінь.

— Банан чи не банан? — пробурмотіла Коко, її голос був хрипким від багаторічних роздумів. — Ось у чому питання.

Решта мавп, збившись у купу біля підніжжя баобаба, дивилися на неї з подивом. Вони знали, що Коко — не звичайна мавпа. Вона була філософом, мислителем, загадкою для всього мавпячого племені. Її роздуми про сенс життя, про природу банана і про місце мавп у всесвіті часто викликали у них розгубленість.

— Коко, ти знову за своє? — запитав молодий самець на ім’я Чіко. — Просто з’їж банан і давай гратися!

— Гратися? — зневажливо пирхнула Коко. — Коли навколо стільки невирішених питань? Хіба ти не замислювався, Чіко, про сутність банана? Про його банановість?

Чіко знизав плечима. Він ніколи не замислювався про такі речі. Банан був просто бананом — смачним, поживним, бажаним.

— Я думаю, банан — це банан, — сказав він. — І я хочу його з’їсти.

Коко зітхнула. Вона знала, що її одноплемінники не зрозуміють її. Вони були надто приземленими, надто зайнятими своїми повсякденними справами, щоб розмірковувати про глибокі істини.

Вона подивилася на банан у своїй руці. Він був таким жовтим, таким стиглим, таким… банановим. Але що, якщо це була ілюзія? Що, якщо банан був не тим, чим здавався? Що, якщо він був просто відображенням якоїсь вищої бананової ідеї, що існує в банановому світі?

— Можливо, банан — це не банан, — сказала Коко, — а символ. Символ банановості, символ харчування, символ самого життя.

Решта мавп перезирнулися. Вони не розуміли, про що говорить Коко, але вони поважали її мудрість.

— А може, банан — це просто банан, — сказав старий самець на ім’я Бобо. — І він дуже смачний.

Коко подивилася на Бобо. Він був старим і мудрим, і вона поважала його думку.

— Ти маєш рацію, Бобо, — сказала вона. — Іноді банан — це просто банан.

Вона піднесла банан до губ і відкусила шматочок. Він був солодким і соковитим, і його смак наповнив її рот.

— Але навіть простий банан може бути об’єктом глибоких роздумів, — сказала Коко, жуючи. — Адже навіть у найпростішому банані прихований цілий всесвіт.

Решта мавп схвально закивали. Вони не розуміли, що має на увазі Коко, але вони були раді, що вона нарешті з’їла банан.

Коко доїла банан і кинула шкірку на землю. Вона подивилася на своїх одноплемінників і усміхнулася.

— А тепер, — сказала вона, — давайте гратися!

Мавпи закричали від радості і кинулися гратися. Коко спостерігала за ними з усмішкою. Вона знала, що вони ніколи не зрозуміють її роздумів, але вона була рада, що вони щасливі.

Адже зрештою, — подумала Коко, — банан чи не банан, життя — це гра.

— Коко, ти знову за своє? — запитав молодий самець на ім’я Чіко. — Просто з’їж банан і давай гратися!

— Гратися? — зневажливо пирхнула Коко. — Коли навколо стільки невирішених питань? Хіба ти не замислювався, Чіко, про сутність банана? Про його банановість?

Чіко знизав плечима. Він ніколи не замислювався про такі речі. Банан був просто бананом — смачним, поживним, бажаним.

— Я думаю, банан — це банан, — сказав він. — І я хочу його з’їсти.

Коко зітхнула. Вона знала, що її одноплемінники не зрозуміють її. Вони були надто приземленими, надто зайнятими своїми повсякденними справами, щоб розмірковувати про глибокі істини.

Вона подивилася на банан у своїй руці. Він був таким жовтим, таким стиглим, таким… банановим. Але що, якщо це була ілюзія? Що, якщо банан був не тим, чим здавався? Що, якщо він був просто відображенням якоїсь вищої бананової ідеї, що існує в банановому світі?

Можливо, банан — це не банан, — сказала Коко, — а символ. Символ банановості, символ харчування, символ самого життя.

Решта мавп перезирнулися. Вони не розуміли, про що говорить Коко, але вони поважали її мудрість.

— А може, банан — це просто банан, — сказав старий самець на ім’я Бобо. — І він дуже смачний.

Коко подивилася на Бобо. Він був старим і мудрим, і вона поважала його думку.

— Ти маєш рацію, Бобо, — сказала вона. — Іноді банан — це просто банан.

Вона піднесла банан до губ і відкусила шматочок. Він був солодким і соковитим, і його смак наповнив її рот.

— Але навіть простий банан може бути об’єктом глибоких роздумів, — сказала Коко, жуючи. — Адже навіть у найпростішому банані прихований цілий всесвіт.

Решта мавп схвально закивали. Вони не розуміли, що має на увазі Коко, але вони були раді, що вона нарешті з’їла банан.

Коко доїла банан і кинула шкірку на землю. Вона подивилася на своїх одноплемінників і усміхнулася.

— А тепер, — сказала вона, — давайте гратися!

Мавпи закричали від радості і кинулися гратися. Коко спостерігала за ними з усмішкою. Вона знала, що вони ніколи не зрозуміють її роздумів, але вона була рада, що вони щасливі.

Адже зрештою, — подумала Коко, — банан чи не банан, життя — це гра.