Педагогічні аспекти організації самостійної роботи в умовах реформування вищої школи

Питання самостійної роботи у різні часи привертало увагу  багатьох учених.  Підкреслюючи визначну роль самостійної роботи в інтелектуальних здібностей особистості, сучасний український науковець В.Кремінь вказував на формування здатності до самовдосконалення і творчого пошуку, зазначаючи,  що  треба переходити до моделі випереджувальної освіти, в якій цінностями є самостійність, професіоналізм, мобільність, підприємство, комуніка­тивність

Провідні науковці (І. Бех, І. Зязюк, Г. Костюк, Н.Никало, В. Рибалка Н.Никало Н.Никало) стверджували, що в процесі самостійної роботи реалізуються і розвиваються творчі можливості особистості, а особливості процесу творчості полягають у тому, що сам процес впливає на його результат, який, у свою чергу, виражається не тільки у пред­метному плані, а й у зміні самого суб’єкта творчості. Тому досягти високого рівня інтелектуального розвитку особистості можливо тільки через новий підхід до використання форм активізації пізнавальної діяльності, серед яких ми виокремлюємо самостійну роботу.

О.Рудницька стверджує, що самостійна робота представляє якість процесу пізнання як форму активізації навчання і надавала таке формулювання: «Самостійна робота студентів – індивідуальна та колективна навчальна діяльність, що здійснюється на навчальних заняттях або вдома під керівництвом викладача , але без його безпосередньої участі». У цьому визначенні, на нашу думку, автор намагалася висвітлити поняття самостійної роботи учнів, оскільки включає як його організаційну ознаку, так і характеристику пізнавальної діяльності  студентів : вони працюють самостійно, без сторонньої допомоги; самостійно вивчають проблему і шукають шляхи її вирішення.

С.  Гончаренко зазначав, що, з одного боку, самостійна робота – це вид діяльності студента , який є необхідною умовою свідомого засвоєння знань на усіх стадіях навчання, з іншого боку, – це організаційна форма навчальних занять. Інакше кажучи, з погляду вченого, самостійна робота як вид діяльності студентів є водночас засобом, умовою і формою занять з метою засвоєння знань.

Від організації самостійної роботи багато в чому залежать результати навчання студентів та їх майбутня практична діяльність. Самостійна робота студентів є дуже широким поняттям, у тлумаченні якого сформувалися різні підходи, що зумовлено відмінностями в розумінні суті цього явища.

Нерідко самостійну роботу розглядають як окремий вид навчальних занять поряд з лекцією, семінаром, практичним заняттям та інше. При цьому її суттєвими ознаками вважають обов’язковість заняття у відведений розпорядком дня ВНЗ   час,  роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов’язкового його контролю.

Цікава стаття – http://multilingualeducation.org/storage/uploads/articles_contents/150707075544.pdf

http://www.myshared.ru/slide/1201511/ –  Презентація

Опитування :

Тест для самоконтролю:

1. Обґрунтуйте якісні відмінності понять: – група; – колектив.

2. Схарактеризуйте структуру взаємин в колективі: – формальна; – неформальна.

3. Доведіть різницю між: – лідером; – керівником.

4. Чи існує в нашому суспільстві альтернатива колективістському вихованню? Поясніть.

5. Чи є суперечності й конфлікти в дитячому колективі? Назвіть типові причини їх виникнення.

Педагогічна задача:

У Володі не все гаразд з математикою. Він один з всього класу не встигає з цього предмету. Однокласники допомагати не хочуть. Бо знають, що причина – відсутність бажання вчитись. Вони намагаються якось примусити його взятись за навчання, але результатів – жодних.

Допомогти береться кращій учень Сашко. Виявивши неабиякий педагогічний хист, він зрештою таки зумів зацікавити Володю математикою. Той ліквідував відставання і наступного року навіть записався до математичного гуртка.

Чи правильно діяв колектив класу? Які, на вашу думку, мотиви змусили Сашка надати допомогу Володі?

Педагогічні завдання

№ 1. Розкрийте зміст системи перспективних ліній та принципу паралельного впливу.

№ 2. По ставленню до інших людей психологи поділили учнів на дві основні категорії. Перша – це товариські, з колективіськими нахилами діти. Виявити вони себе можуть тільки у колективі. Друга категорія – школярі індивідуаліського складу, що “випадають” з колективу.

Якщо є діти, які випадають з колективу, навіщо робити всіх колективістами, силоміць міняти природу дитини? А як вважаєте ви? Наведіть докази “за” і “проти”.

№ 3. Визначте, в якій групі вказані провідні передумови, що ефективно впливають на формування колективу.

а) єдність мети, знання учнями один одного, міцне авторитарне керівництво, відсутність конфліктів між учнями, спільне виконання домашніх завдань.

б) спільна діяльність, єдина шкільна форма, спільні походи, наявність органів самоврядування.

в) спільна діяльність, знання педагогами теорії розвитку колективу, віяв діалектичних протиріч, наявність лідеру, дружба між учнями.

г) знання педагогами теорії розвитку колективу, наявність і розуміння учнями цілей виховання, цілеспрямована спільна діяльність, наявність перспективних ліній, наявність органів самоврядування.

Дякую за увагу !