Книга

                  “Подорож в осінь”

Кирсань Віолета

                                                            Книга

Кирсань Віолета

“Подорож в осінь”

Кирсань Віолета, народилась 2 листопада 1996 року у м.Дніпродзержинськ , Дніпропетровська обл. Закінчила середню загальноосвітню школу №22 у м.Дніпродзержинськ. Навчається в КУ ім. Бориса Грінченка. Працює у танцювальній студії “Тодес”, у місті Дніпро.

                                       Подорож в осінь

Осінь особлива пора.

     У золоте вбрання одягаються дерева. Зелений колір зникає. Тільки пишні ялинки пишаються своїми платтями. Десь скрипне гілка під натиском прохолодного вітру. Високо в небі летять у вирію птахи. Іноді серед гілок дерев можна помітити роботящу білочку чи їжака. Вони заклопотано готують запаси на зиму. Після дощу з-під листя визирають гриби, просяться до кошиків грибників. О цій порі їх дуже багато.

     Золота осінь зачаровує усіх своїми барвами.

Не дарма саме цей час року надихає творчих людей на новi роботи. Фотографів – на нові фото-проекти, художників – на нові картини, поетів – на нові поезії.Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі та затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею та поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.

Шкода, що пора ця зовсім недовга. Якщо календарна осінь триває три місяці, то золота осінь — коли всі дерева стоять жовті — всього два-три тижні. І ось, порадувавши наші очі чистими золотими відтінками, листя раптом починає швидко обсипатися.

Те листя, яке ще залишається на деревах, рідшає щодня, листопад посилюється. Земля теж стає покритою золотом, і це золото — опале листя — шарудить під ногами. Від розуміння того, що ця краса недовговічна, настрій мимоволі стає трохи сумним…

Чим більше листя на землі, тим менше його на деревах. І одного разу листя на деревах не залишиться зовсім, тільки чорні голі стовбури. Це теж все ще осінь, але вже не золота.

Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум’янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене листя. Раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.

Як ніжно виглядають золоті берізки серед зелених сосен. Вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. Схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.