Фет Афанасій Афанасійович

Знаменитий російський поет 19 століття, прекрасний перекладач і публіцист. Літературний критик В.Г. Бєлінський назвав А.А. Фета найкращим поетом, що живуть в Москві. Вірші поета тонкі і поетичні. Фета вважають майстром пейзажу в літературі. Особливе значення має любовна лірика поета.

                           Дитинство

Афанасій Фет народився в Новосілках – невеликому маєтку, розташованому в Мценському повіті Орловської губернії. Його рідний батько – Йоганн Петро Вільгельм Фет, асесор міського суду в Дармштадті, мати – Шарлотта Єлизавета Беккер. Будучи на сьомому місяці вагітності, вона залишила чоловіка і таємно поїхала в Росію з 45-річним Афанасієм Шеншиних. Коли народився хлопчик, його хрестили за православним обрядом і назвали Афанасієм. Він був записаний сином Шеншина. У 1822 році Шарлотта Єлизавета Фет прийняла православ’я і обвінчалася з Опанасом Шеншиних.

                                Освіта

Афанасій отримав блискучу освіту. Здібному хлопцеві легко давалося навчання. В 1837 році він закінчив приватну німецьку школу-пансіонат у місті Верро, в Естонії. Вже тоді Фет почав писати вірші, виявляв інтерес до літератури і класичної філології. Після школи, щоб підготуватися до вступу в університет, він навчався в пансіонаті професора Погодіна, письменника, історика і журналіста. У 1838 році Афанасій Фет вступив на юридичний, а потім – на філософський факультет Московського університету, де навчався на історико-філологічному (словесному) відділенні.

В університеті Афанасій зблизився з одним із студентів – Аполлоном Григор’євим, який теж захоплювався поезією. Вони разом стали відвідувати гурток студентів, які посилено займалися філософією і літературою. За участю Григор’єва Фет випустив свій перший збірник віршів «Ліричний пантеон». Творчість молодого студента заслуговує схвалення Бєлінського. А Гоголь відгукнувся про нього, як про «безсумнівне обдарування». Це стало свого роду «благословенням» і надихнуло Афанасія Фета на подальшу творчість. У 1842 році його вірші були опубліковані в багатьох виданнях, в числі яких були популярні журнали «Вітчизняні записки» і «Москвитянин». У 1844 році Фет закінчив університет.

                       Військова служба

У 1845 році Фет виїхав з Москви і поступив в провінційний кірасирський полк на півдні Росії. Афанасій вважав, що військова служба допоможе йому повернути втрачену дворянське звання. Через рік після початку служби Фет отримав звання офіцера. У 1853 році його перевели в гвардійський полк, який був розташований недалеко від Петербурга. Він часто бував у столиці, зустрічався з Тургенєвим, Гончаровим, Некрасовим, зблизився з редакцією популярного журналу «Современник». В цілому, військова кар’єра поета складалася не дуже вдало. У 1858 році Фет вийшов на пенсію, дослужившись до чину штаб-ротмістра

                               Любов

У роки служби поет пережив трагічну любов, що вплинула на всю його подальшу творчість. Кохана поета, Марія Лазич, була з гарної, але бідній сім’ї, що стало перешкодою для їх шлюбу. Вони розлучилися, а через якийсь час дівчина трагічно загинула при пожежі. Пам’ять про свою нещасливу любов поет зберігав до самої смерті.

                       Сімейне життя

У віці 37 років Афанасій Фет женився на Марії Боткіній, дочки багатого чаеторговца. Його дружина не відрізнялася молодістю і красою. Це був шлюб за розрахунком. Перед весіллям поет відкрив нареченій правду про своє походження, а також про якийсь «родове прокляття», яке могло стати серйозною перешкодою для їхнього шлюбу. Але Марію Боткіну не злякали ці визнання, і в 1857 році вони одружилися. Через рік Фет вийшов у відставку. Він оселився в Москві і присвятив себе літературній праці. Його сімейне життя було досить благополучною. Фет примножив стан, яке принесла йому Марія Боткіна. Правда, дітей у них не було. У 1867 році Афанасія Фета обрали світовим суддею. Він жив у своєму маєтку і вів спосіб життя цього поміщика. Лише після повернення прізвище вітчима і привілеїв, якими міг користуватися потомствений дворянин, поет почав працювати з новою силою.

                         Творчість

Афанасій Фет залишив значний слід в російській літературі. Свій перший збірник віршів «Ліричний пантеон» він випустив, коли вчився в університеті. Перші вірші Фета були спробою піти від дійсності. Він оспівував красу природи, багато писав про любов. Вже тоді в його творчості проявилася характерна риса – він говорив про важливі і вічних поняттях натяками, вмів передавати найтонші відтінки настроїв, пробуджуючи у читачів чисті і світлі емоції.

Після трагічної загибелі Марії Лазич творчість Фета придбало новий напрямок. Він присвятив своїй коханій поему «Талісман». Припускають, що всі наступні вірші Фета про кохання присвячені їй. У 1850 році вийшов другий збірник його віршів. Він викликав інтерес критиків, які не скупилися на позитивні відгуки. Тоді ж Фет був визнаний одним з кращих сучасних поетів.

Афанасій Фет був представником «чистого мистецтва», він не порушував у своїх творах нагальних соціальних питань і до кінця життя залишався переконаним консерватором і монархістом. У 1856 році Фет випустив третю збірку віршів. Він оспівував красу, вважаючи це єдиною метою своєї творчості.

Важкі удари долі не пройшли для поета безслідно. Він озлобився, розірвав відносини з друзями, майже перестав писати. У 1863 році поет видав двотомне зібрання своїх віршів, а потім у його творчості настав двадцятирічний перерву.

Лише після того, як поета була повернута прізвище вітчима і привілеї потомственого дворянина, він з новими силами зайнявся творчістю. До кінця життя вірші Афанасія Фета ставали все більш філософськими, в них присутній метафізичний ідеалізм. Поет писав про єдність людини і Всесвіту, про вищої реальності, про вічність. У період з 1883 по 1891 роки Фет написав більше трьохсот віршів, які увійшли до збірки «Вечірні вогні». Поет видав чотири випуски збірника, а п’ятий вийшов вже після його смерті.

                          Смерть

Помер Фет від серцевого нападу. Дослідники життя і творчості поета переконані, що перед смертю він намагався покінчити життя самогубством.