Причини зниження родючості землі

Причини зниженя родючості ґрунти

Вміст гумусу в українських ґрунтах знізівся із 3,5 до 3% за останні 20 років. Такий є результати господарювання, коли землекорістувачі не дбають про сівозміни, про лісозахісні смуга на поля, порушують агрономічні закони. …

Як правило, першою причиною порушення ґрунтів це процеси, ініційовані діяльністю людини (наприклад, механічна обробка ґрунтів, трансформація шарів землі в будівництві, переущільнення ґрунтів унаслідок діяльності транспорту, випасання худоби, зрошення або інші зміни режиму ґрунтових і поверхневих вод, забруднення ґрунтів та ін.). Результати цих первинних змін можуть багаторазово посилюватися під впливом природних чинників, наприклад, вітру, дощових потоків тощо. Тобто ґрунт — дуже складна і вразлива система, що формувалася протягом століть, але може бути зруйнована шляхом неправильних дій людини за лічені роки, місяці і навіть дні.

Площі та ступінь Зменшення родючості орніх ґрунтів України

Неспріятліві природно-антропогенні процеси – ца Зсуви, ерозій, суфозій, дефляція, карст, селі, засолених, підтопленне, просіданне тий. За 1960-2000 рр. Кількість випадки виявило небезпечне процесів в Україні збільшілася в Середньому у 3-5 разів.

Ерозія має найбільший руйнівний вплив на ґрунти. Ерозія ґрунтів — це процес захоплення часток ґрунту та їх виношування водою або вітром, а також процес руйнування верхніх, найродючіших шарів ґрунту.

На 80% міськое теріторіїї спостерігається виявило близько 20 види небезпечний для населення природно-антропогенних процеси, середа якого загрозлівій залішаються підтопленні, зсув, абразив, карст. Найефектівніше смород віявляються у Волинська, Тернопільськая, Хмельницькій, Вінницькій, Одеській, Херсонськіе областей тієї Автономного Республіці Крима. Майже у 2240 наелених підтоплюється 800 пунктами тиса. га землі, а в 200 – зареєстрована Зсув, карст той іни. В Івано-Франківськом, Закарпатськіх областях ті в АРЄ Крим на 70% гірськіе водозабори, Переважно в нізькогір’ї, розвінуті селеві процеси.

Ерозія має найбільший руйнівний вплив на ґрунти. Ерозія ґрунтів — це процес захоплення часток ґрунту та їх виношування водою або вітром, а також процес руйнування верхніх, найродючіших шарів ґрунту.

Фактична еродованість земель в Україні становить 57,4%. Під впливом діяльності людини виникає прискорена (ексцесивна) ерозія, що часто зумовлює повне руйнування ґрунтів. При цьому втрати компонентів ґрунту не компенсуються та відбувається різке зниження його родючості. Руйнування ґрунту здійснюється у сотні й навіть тисячі разів швидше, ніж під час природних ерозійних процесів. Під впливом діяльності людини виникає прискорена (ексцесивна) ерозія, що часто зумовлює повне руйнування ґрунтів. При цьому втрати компонентів ґрунту не компенсуються та відбувається різке зниження його родючості. Руйнування ґрунту здійснюється у сотні й навіть тисячі разів швидше, ніж під час природних ерозійних процесів.

Серед основних заходів щодо запобігання ерозії та боротьби з нею вирізняють такі:

— організаційно-господарські — заходи, що визначають використання ґрунтів лише з огляду на їх придатність для тих чи інших цілей.

— протиерозійні агротехнічні заходи, що сприяють поліпшенню поглинальної здатності ґрунту, його стійкості до розмивання та видування. Це, наприклад, глибоке орання, обробка ґрунтів поперек схилів, снігозатримання, терасування схилів тощо;

Засолення ґрунтів — одна з форм їх забруднення, визначається як підвищення вмісту в ґрунті легкорозчинних солей (карбонату натрію, хлоридів та сульфатів). Ґрунти вважаються засоленими, якщо в них міститься понад 0,1 % ваги токсичних для рослин солей або 0,25 % солей у щільному залишку.

Серед заходів боротьби із вторинним засоленням ґрунтів основними є такі:

— правильна організація сівозмін;

— правильна обробка ґрунту з метою підтримки його структури;

— створення лісопосадок;

— правильний режим зрошування;

— раціональна організація витрачання води та запобігання її втратам;

Друга причина порушення грунтів це антропогенне забруднення — наслідок техногенної міграції елементів. Основними забруднювачами ґрунтів це метали та їх сполуки, радіоактивні елементи, добрива та пестициди. У зв’язку з тим, що самоочищення ґрунтів майже не відбувається (порівняно з атмосферами та водами) або швидкість його дуже мала, токсичні речовини накопичуються, що призводить до поступової зміни хімічного складу ґрунтів. Звідти токсичні речовини потрапляють в організми тварин і людей. Забруднення ґрунтів — процес привнесення чи виникнення в ґрунті нових, звичайно не характерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів, або перевищення за певний час середнього багаторічного природного рівня концентрації перелічених агентів.

За останні сто роков сільськогосподарської ДІЯЛЬНОСТІ втрачено великий Частка родючості ґрунт . Якщо ний приблизно 150 роков тому у степової зони Українйте Кількість гумусу оцінювалася приблизно у 9% -10% (а ца дуже високий Показник), то ніні вона становится більші 4% -6%.

За словами фахівців, на сьогодні основними причинами втрати родючості є такі фактори:

-Обробіток важкою технікою, яка значно ущільнює ґрунти.

-Використання великих кількостей мінеральних добрив.

-Недотримання сівозмін. Кожна культура забирає з ґрунту різні елементи, взаємодіє з ним по-різному. Монокультура виснажує ґрунти, змінює їх початкову структуру.

-Відсутність сидератів та мала кількість бобових та багаторічних трав в сівозміні.

-Використання фунгіцидів та гербіцидів, що накопичуються в ґрунті та змінюють їх нормальну схему життєдіяльності.

-Відсутність органічних добрив

Саме на ці фактори пропонує звернути увагу сучасне органічне землеробство, і саме їх потрібно враховувати, розробляючи стратегію покращення ґрунту.

Але люба проблема має рішення, так само і ця. Пропоную готову дієву стратегію покращення стану ґрунтів та підвищення їх родючості.

Вона включає 9 головних пунктів:

–  Зміна погляду на ґрунт. Це не субстрат, який можна просто використовувати «без віддачі», це живе середовище зі своїми законами розвитку та існування.

–  Використання безплужної системи обробітку ґрунту. Потрібно переходити на мінімальний обробіток. При традиційних методах ми втрачаємо вологу, а значить і врожай. Мінімальний обробіток допомагає зберігати вологу.

–  Планування сівозмін на 5-7 років вперед з обов’язковим включенням 30% бобових трав. Планування сівозмін на такий досить тривалий період може бути непростим завданням, адже є певні потреби ринку, які аграрії хочуть відслідковувати та враховувати. Проте потрібно вчитися працювати саме з довгостроковим плануванням щоб отримувати хороші врожаї.

– Внесення гноєвих компостів. Зараз тваринництво значно скоротилося, тому з внесенням у ґрунти достатньої кількості органічних добрив виникають проблеми. Проте внесення компостів потрібно зробити обов’язковим етапом аграрного виробництва. Технологія приготування компостів при цьому великого значення не має.

–  Робота з рослинними рештками. Це корисно не лише для ґрунту, але й для самого сільгоспвиробництва. Для лущення стерні слід використовувати деструктори, також необхідно застосовувати азотфіксуючі бактерії.

–  Застосування сидератів та багаторічних трав. Без сидерації на деяких ґрунтах сьогодні взагалі неможливо отримати хороший урожай. Використовувати сидерацію слід як мінімум один раз на 5 років.

– Застосування біологічних препаратів для захисту рослин. Біопрепарати — хороший інструмент для вирощування врожаю. Дуже інтенсивно розробляють сьогодні біопрепарати в Європі, шукають нові штами бактерій, нові підходи. Вже за 10 років вони можуть надати органікам хороший інструмент для вирощування урожаю. Є подібні фабрики і в Україні, але їм потрібно більше часу, бо поки що вони нарощують потенціал. Взагалі зараз великі хімічні компанії активно займаються саме біологічним захистом.

–  Акцент на профілактиці хвороб та шкідників. Адже запобігти проблемі легше, ніж потім з нею боротися.

–  Робота з ґрунтами у комплексі, врахування усіх шарів ґрунту при проведенні агротехнічних заходів. Микола Биков радить працювати з усіма шарами ґрунту: не лише поверхневими 5 см, але й шаром 15 см, що накопичує капілярну вологу, і шаром 40 см, який повинен вбирати вологу з поверхневих шарів.