тварини в космосі

Тварини в космосі — тварини, які відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою

До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їх здоров’я.

Дослідження на Міжнародній космічній станції показали, що представники двох видів тихоходів (Richtersius coronifer) вижили під час 10 денного перебування без захисту у відкритому космосі, за що отримали звання найвитриваліших тварин на Землі

Richtersius coronifer

Наприкінці 1948-го року з ініціативи Сергія Павловича Корольова в СРСР почалось вивчення реакцій високоорганізованих живих істот на вплив умов ракетного польоту. Після довгих обговорень вирішили, що «біологічним об’єктом» досліджень буде собака.

Фізіологи здавна використовували собак для дослідів, знали, як вони себе поводять, розуміли особливості будови організму. Крім того, собаки не примхливі, їх легко тренувати.

Безпосередня підготовка собак до польоту відбувалась в Інституті авіаційної медицини. Для експериментів відбирали невеликих собак масою 6-7 кг (кабіна ракети була розрахована на маленьку вагу), віком від двох до шести років, з міцним здоров’ям, високою опірністю захворюванням і стійкістю до несприятливих впливів зовнішнього середовища. При цьому вони мали бути контактними і терплячими. Згодом в «космічний загін» стали підбирати «дівчаток» (для них було простіше шити асенізаційний одяг) світлого забарвлення (щоб краще було видно на телевізійній картинці). Пам’ятаючи, що собакам доведеться «красуватися» на сторінках газет, відбирали «об’єкти» красивіші, стрункіші і з «інтелектуальними» мордочками.

Собак Білку і Стрілку готував до польоту кандидат медичних наук Володимир Іванович Данилейко, який по закінченні аспірантури Київського медичного інституту був направлений до Москви молодшим науковим співробітником у Державний науково-дослідний інститут авіаційної та космічної медицини Воєнно-повітряних сил СРСР завдяки темі своєї кандидатської — «Моделювання умов космічного польоту в наземній лабораторії», яку захистив на кафедрі патофізіології у 1959 році.

Білка і Стрілка