Сталін Йосип Віссаріонович

1.Народився 18 грудня 1878 року,Горі,Грузія.Проживав у Москві
2.

3.Народився у бідній сім’ї в місті Горі, навчався у духовній семінарії до 1889. В молодості приєднався до марксистської РСДРП та став послідовником Леніна. Редагував більшовицьку газету Правда, брав участь у розбоях, викраденні та вимаганні на користь партії, за що його неодноразово арештовували та відправляли в заслання. 1912 року обраний до складу ЦК. Після більшовицького перевороту став членом Політбюро, а згодом зайняв пости наркома у справах національностей й державного контролю. Упродовж громадянської війни в Росії виступав у ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. 1922 року Йосип Сталін посів пост генерального секретаря ВКП(б), а після смерті Леніна сконцентрував владу у своїх руках, розмістив ключових прибічників на основні посади та вигнав потенційних суперників й колишніх союзників.

4.Радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на постах генерального секретаря Комунітстичної партії Радянського Союзу(1922–1953) та голови уряду (1941–1953), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став фактично одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталізм.

6.1)Під час свого останнього заслання Сталін не відчував ніяких особливих труднощів, пов’язаних з долею засланця: кайданів не носив, жив в окремому будиночку і досить скоро вирішив свої матеріальні проблеми. Крім 15 рублів «кормових» від самодержавства, він отримував 100 рублів партійних грошей на проведення революційної агітації серед населення. Але агітацією Сталін не займався, і взагалі ніякої революційної діяльності не вів. З народними масами спілкувався тільки на пиятиках, які сам же і влаштовував. У селі мав славу мало не найбагатшої людини. Історикам вдалося розшукати лише один-єдиний документ, що свідчить про революційну діяльність засланця Джугашвілі. Сталін жертвував гроші на користь хворих і престарілих товаришів по партії. Загальна сума пожертвувань склала … 50 копійок.

2)Після Лютневої революції Сталін відверто виступав за продовження участі Росії в Першій імперіалістичній війні (А.Шляпніков, «Сімнадцятий рік», 1925) і підтримував буржуазний Тимчасовий уряд. Уривок з промови Сталіна на партійній нараді 29 березня 1917 р. (протоколи цієї наради пізніше, при сталінському режимі, були заборонені): «Тимчасовий уряд, – казав Сталін, – взяв фактично роль закріплювача завоювань революційного народу. Рада робітничих і солдатських депутатів мобілізує сили, контролює. Натомість Тимчасовий уряд впираючись, плутаючись – бере роль закріплювача тих завоювань народу, які фактично вже взяті ним. Таке становище має негативні, але й позитивні сторони: нам невигідно зараз форсувати події, прискорюючи процес відколювання буржуазних верств, які неминуче згодом повинні будуть відійти від нас».

3)Сталін не брав участі ані в керівництві, ані у здійсненні Жовтневої революції. Його місцеперебування 7 листопада 1917 року досі лишається загадкою. Як відзначає в своїй книзі «Сталін в 1917 році» історик професор Роберт Слассер: «Що може бути більш ганебним для людини, що претендувала на місце в керівній верхівці партії, ніж упустити великий і неповторний момент тріумфу, момент взяття влади? Буде потрібно …багато кілометрів друкованого тексту, річки чорнила і крові – поки Сталін, нарешті , не заспокоїться, упевнившись, що його відсутність серед тих, хто керував революцією 1917 року, назавжди стерта з пам’яті людей».

7.https://w.histrf.ru/articles/article/show/stalin_iosif_vissarionovich_novaia