Моріс Метерлінк “Синій птах”

«Синій птах» (1908) — одна з найбільших за обсягом п’єс М. Метерлінка. Автор старанно, з багатьма подробицями виклав не лише те, якими мали бути декорації кожної картини, а й як слід одягти численних персонажів, що їх у цій романтичній казці понад сімдесят. До того ж деякі з них досить незвичні, як, наприклад, Нежить, Дух Бука, Найситніше Блаженство або Король Дев’яти Планет. Великі Радощі драматург порадив одягти у «яскравий одяг тонких і ніжних відтінків: троянд, що мерехтять на сонці вод, янтарної роси, ранкової блакиті тощо». А ось численних тварин він бачив у стилізованому селянському одязі. Яскраві й прозорі барви сценічних костюмів суттєві для цього твору, адже вони були елементом його загальної радісної, сповненої світлих сподівань атмосфери. Навіть такий персонаж п’єси, як Ніч, вирізнявся не похмурістю, а загадковою красою. На Ночі мало бути «ополисте чорне вбрання, таємничо висипане зорями, з червоногарячим поблиском. Вуаль, темні маки і т. ін.». Для цієї п’єси, за словами К. С. Станіславського, потрібні були нові сценічні засоби, щоб краще відтворити сновидіння, мрії, передчуття, властиві драматургії Метерлінка, які неможливо передати традиційними театральними прийомами.

Жанр П’єси «Синій птах»

П’єса М. Метерлінка «Синій птах» (1908) собиралась до жанра феєрії. Для драматической и драматической эпохи характерно химерно-казковский сюжет, мировое лидерство ,  викторианство мифических и фольклорных традиций, украинский и украинский языки, большие и малые экономические и экономические трудности. У цьому плані твір М. Метрінка может быть порождена драмами Лесной Украины, когда я придумаю «Лесной пейзаж».