Пабло Пікассо

Пабло Пікассо – іспанський художник, скульптор, графік, театральний художник, кераміст і дизайнер. Основоположник кубізму.

Дитинство

Народився майбутній геній 25 жовтня 1881 року в Андалузії, в Іспанії, в селищі Малага в родині художника та жінки, що належала до заможного роду володарів плантацій винограду. У 7 років він вже почав допомагати батькові в написанні полотен. У 13 років Хосе дозволив синові завершити об’ємну частину роботи і був дуже здивований майстерністю Пабло. Після цього випадку всі свої художні приналежності батько віддав хлопцеві, а сам перестав писати.

Навчання

В цьому ж році юнак вступає до Академії мистецтв у місто Барселону. Через три роки навчання, набравшись досвіду, юний студент переводиться в Мадрид в престижну академію «Сан Фернандо», де протягом півроку вивчає техніку роботи іспанських художників Дієго Веласкеса, Франсиско Гойї і Ель Греко. Тут Пікассо створює картини «Перше причастя»(ст.2), «Автопортрет», «Портрет матері».
Юному живописцю не вдалося в силу норовливого характеру і вільного способу життя утриматися в стінах навчального закладу, тому, кинувши навчання, Пабло пускається у вільне плавання. Його близьким другом на той час стає такою ж норовливий американський студент Карлес Касагемас, з яким Пабло неодноразово відвідує Париж.
Перші поїздки друзі присвячували вивченню живопису Делакруа, Тулуз Лотрека, Ван Гога, Гогена, а також древніх фінікійських, єгипетських фресок, японських гравюр. Молоді люди завели знайомство не тільки з представниками богеми, а й з багатими колекціонерами.

Творчість

Вперше Пабло починає підписувати власні картини псевдонімом Пікассо, дівочим прізвищем своєї матері. У 1901 році трапляється трагедія, яка наклала відбиток на творчість художника: його друг Карлес закінчує своє життя самогубством через нещасливе кохання. На згадку про цю подію Пабло створює ряд картин, які прийнято відносити до першого «Блакитного періоду».
Велика кількість синіх і сірих кольорів на картинах пояснюється не тільки пригніченим станом юнака, а й відсутністю грошових коштів на масляну фарбу інших відтінків. Пікассо пише роботи «Портрет Хайме Сабартеса», «Побачення»(ст. 4),«Трагедія», «Старий єврей з хлопчиком». Всі картини пронизані відчуттям тривоги, зневіри, страху і туги. Техніка листи стає незграбною, рваною, перспектива замінюється жорсткими контурами плоских фігур.

У 1917 році Пабло Пікассо випала можливість співпраці з «Російськими сезонами» Сергія Дягілєва. Жан Кокто запропонував метру балету кандидатуру іспанського художника як творця ескізів до декорацій і костюмів нових постановок. Для роботи на час Пікассо перебрався до Риму, де познайомився з першою дружиною Ольгою Хохловою, російської танцівницею, дочкою офіцера.
Світлий період життя відбився і на творчості художника – на час Пікассо відходить від кубізму, і створює ряд полотен в дусі класичного реалізму. Це перш за все «Портрет Ольги в кріслі»(ст.6), «Купальниці», «Жінки, що біжать по пляжу», «Дитячий портрет Поля Пікассо».

Сюрреалізм

Переситившись життям заможного буржуа, Пабло Пікассо повертається до колишнього богемного існування. Переломний момент ознаменувався написанням в 1925 році першої картини в сюрреалістичної манері «Танець»(ст. 8). Спотворені фігури танцюючих, загальне відчуття хворобливості надовго оселилися в творчості художника.

Після початку конфліктів із дружиною Ольгою, Пікассо написав «Дзеркало», «Дівчина перед дзеркалом»(ст.10). У 30-ті роки Пабло захопився створенням скульптур. З’являються роботи «Жінка, що лежить», «Чоловік з букетом». Одним з експериментів художника стає створення ілюстрацій у вигляді гравюр до творів Овідія і Арістофана.

Військовий період

У роки іспанської революції і війни Пабло Пікассо знаходиться в Парижі. Художник в 1937 році створює полотно «Герніка»(ст. 12) в чорно-білих тонах на замовлення уряду Іспанії для Всесвітньої виставки в Парижі. Невелике містечко на півночі Іспанії був повністю стертий з лиця землі навесні 1937 року німецьким авіацією. Народна трагедія знайшла відображення в збірних образах загиблого воїна, скорботної матері, розрубаних на частини людей. Символом війни у ​​Пікассо стає зображення бика Мінотавра з великими байдужими очима. З 1992 року полотно зберігається в музеї Мадрида.

В кінці 30-х років з’являються картини «Нічна рибалка на Антібах», «Жінка, яка плаче». Під час війни Пікассо не емігрував з окупованого німцями Парижа. Навіть в скрутних побутових умовах художник продовжував працювати. У його картинах «Натюрморт з бичачим черепом», «Ранкова серенада»(ст.14), «Бійня» і скульптурі «Людина з ягням» з’являються теми смерті і війни.
післявоєнний час
Радість життя знову поселяється в картинах майстра, створених в післявоєнний період. Барвистість палітри і світлі образи знайшли своє втілення в циклі життєствердних панно, які Пікассо створював для приватної колекції в співдружності з художниками Паломою і Клодом Уже.

Улюбленою тематикою цього періоду для Пікассо стає давньогрецька міфологія. Вона знаходить втілення не тільки в мальовничих полотнах майстра, але і в кераміці, якою захопився Пікассо. У 1949 році для Світового Конґресу прихильників миру художник пише полотно «Голуб миру»(ст. 16). Створює майстер і варіації в стилі кубізму на теми живописців минулого – Веласкеса, Гойї, Мане.

Смерть

У 60-ті роки Пікассо повністю віддає всього себе створенню жіночих портретів. Як натурниці художнику позує його остання дружина Жаклін Рок(ст. 18). До кінця життя Пабло Пікассо був мільярдером і володів кількома особистими замками.
За три роки до смерті генія в Барселоні був відкритий музей його імені, а через 12 років після його смерті – музей в Парижі. За свою довгу творчу біографію Пікассо створив 1 885 картин, 1228 скульптур, 7 089 малюнків, 30 000 графічних робіт, 150 альбомів з начерками і 3 222 виробів з кераміки
8 квітня 1973 на тлі запалення легенів серце 92-річного генія зупинилося.