Загальна характеристика підприємств, їх форми і види

Тема 6. Загальна характеристика підприємств, їх форми і види

1. Підприємство: особливості, види, умови функціонування
2. Функції і принципи економічної діяльності підприємства

1. Підприємство: особливості, види, умови функціонування

Первинною ланкою економіки будь-якої країни є підприємство. Саме воно виготовляє продукцію, утворює робочі місця, створює додаткову вартість, яка формує валовий національний продукт та багатство всієї країни в цілому. Тому від ефективності функціонування підприємства залежить стан економічного розвитку держави та добробут населення.

Підприємство – це самостійний господарчий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність. Підприємство є організаційною формою поєднання факторів виробництва. Вони можуть належати або одній особі, або колективу або державі. Саме тому виділяють три основні форми власності: індивідуальну (приватну), колективну (кооперативну), державну. В основу кожної  них покладено особливе привласнення засобів виробництва та результатів виробничої діяльності.

Умови функціонування підприємства:

1.Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та спо­живачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишають­ся після сплати податків.

2.Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3.Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Підприємства можна класифікувати і досліджувати, спираючись на різні критерії.

Класифікація та групування підприємств:

Підприємства за формою власності: приватне – належить одній особі; колективне – належить колективу людей; державне – належить суспільству.

2.Функції і принципи економічної діяльності підприємства

Кожне підприємство виступає як юридична особа, тобто має свій стату, баланс доходів та витрат, рахунок у банку, право ведення договірних відносин. Для цього воно має володіти певними притаманними йому ознаками:

1.Організаційна єдність (кожному підприємству притаманна певна структура управління та принципи внутрішньої побудови, на основі яких побудована його господарська діяльність).

2.Відокремлене майно (кожне підприємство володіє певним майном: верстатами, машинами, технологічними пристроями,а також паливом та матеріалами та ін., використовуючи це для здійснення власної господарської діяльності).

3.Майнова відповідальність (несе юридичну та економічну відповідальність за своїми обов’язками перед постачальниками, споживачами та державою)

4.Право від свого імені та у власних інтересах звертатись до суду з метою відшкодування можливих збитків з боку інших підприємств, або скасування незаконних рішень державних органів влади.

Підприємства будь-яких видів власності виконують різноманітні функції.

1. Виробничо-технологічна функція полягає у виробленні продукції певних видів для задоволення потреб споживачів.
2. Економічна функція полягає у впровадженні заходів щодо зниження собівартості продукції, витрат виробництва, досягнення високої рентабельності виробництва.
3. Соціальна функція підприємства полягає в поліпшенні умов праці та відпочинку працівників, створенні сприятливого психологічного клімату в колективі, наданні допомоги та пільг працівникам підприємства і членам їх сімей та у благодійницькій діяльності.

4. Екологічна функція – це вдосконалення техніко-технологічних процесів, створення і розвиток економічної інфраструктури, забезпечення норм і вимог охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
5. Зовнішньоекономічна функція полягає в організації виробництва, укладання договір та контрактів з міжнародного обміну товарів, створення спільного з іноземними партнерами виробництва.

Основними принципами економічної діяльності підприємства (фірми) слід вважати такі:

1.Самофінансування. Реалізація цього принципу – одне з основних умов підприємницької діяльності, що забезпечує конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта. Самофінансування – це повна окупність витрат по виробництву і реалізації продукції, інвестування і розвитку виробництва і розширенню виробничо-технічної бази. Кожна організація покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При цьому можливе використання позикових засобів на умовах зворотності, терміновості і платності.

2.Самоокупність витрат. Цей принцип потребує точного обліку й зіставлення витрат і результатів виробництва, рентабельної роботи підприємства, тобто перевищення доходів над витратами.

3.Грошовий контроль за діяльністю підприємства здійснюють банки, на розрахункових рахунках яких знаходяться кошти підприємства. Банк здійснює усі види розрахунків підприємства – кредитні та касові операції. У разі якщо підприємство систематично не виконує свої зобов‘язання за розрахунками, має велику заборгованість, банк може оголосити його неплатоспроможним або банкрутом.

4. Матеріальна зацікавленість. Об’єктивна необхідність подібного принципу диктується основною метою підприємницької діяльності – максимізацією прибутку. Зацікавленість у результатах господарської діяльності в рівній мірі властива колективам організацій в цілому і окремим працівникам. Реалізація цього принципу забезпечується гідною оплатою праці, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій у розподілі чистого прибутку на споживання і накопичення.

Для цього економічне середовище має бути такою, щоб було вигідно виробляти продукцію, скорочувати витрати, отримувати прибуток.

5.Економічна відповідальність за кінцеві результати господарювання і виконання договірних зобов‘язань. Формою реалізації цього принципу є економічні санкції – вилучення незаконно отриманих доходів, відшкодування економічних збитків, штрафи, неустойки, пені тощо.