Революція в Угорщині

Угорська революція 1956 року  (угор.  1956-Os forradalom ;  Угорське повстання ,  Будапештський заколот ) – повстання 1956 року в Угорській Народній Республіці, придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини AVH (угор.  Államvédelmi Hatóság – КДБ СРСР аналог).

Наслідком кривавих подій у Будапешті була масова еміграція угорців і втрата престижу Радянського Союзу серед інтелектуалів Заходу, чимало з яких вийшли з комуністичних партій своїх країн, вражені наочним прикладом російського імперіалізму у його «радянській», «комуністичній» формі. У сучасній Угорщині день, коли розпочалася революція, 23 жовтня, став державним святом.

Дата:  23 жовтня-10 листопада 1956 року.

Місце:  Угорська Народна Республіка

Привід:  масове вбивство беззбройних демонстрантів державною поліцією безпеки.

Результат:  поразка революціі.

Сторони:  СРСР / Угорська AVN – повстанці, озброєні загони та національна гвардія.

Командувачі:  Угорщина- Імре Надь, Бела Кірай, Йожеф Дудаш.

СРСР- Георгій Жуков, Іван Конєв, Василь Соколовський, Іван Сєров.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

22 жовтня студенти сформулювали перелік с 16 вимог до органів влади і запланували на 23 жовтня марш протесту від пам’ятника національному герою Юзефу Бему до пам’ятника революційному поету Шандору Петефі. Основними вимогами повстанців були:

1. Виведення радянских військ з країни.

2. Вибори до Угорскої партії трудящих.

3. Нова влада на чолі з Імре Надєм.

4. Всенародні вибори.

5. Повна реорганізація економіки під керівництвом фахівців.

6. Право на страйк.

7. Повна ревізія індустріальних норм та негайне і радикальне врегулювання заробітної плати.

8. Вільна преса і радіо.

9. Скасування АVH.

Повстання розпочалося 23 жовтня 1956 року маршем протесту студентів та представників інтелігенції в Будапешті, який переріс спочатку в зіткнення, а потім у збройне протистояння між демонстрантами та службою угорської держбезпеки ÁVH. Під владою повстанців опинилося багато районів Угорської Народної Республіки та кілька урядових організацій, що дозволило їм ввести зміни в закони на підконтрольних територіях.

У методах збройної та політичної боротьби серед протестувальників не було одностайності.Під тиском вимог повсталих Угорська партія трудящих (УПТ) поставила на місце прем’єр-міністра популярного опального реформатора Імре Надя. Після домовленості з радянською стороною про припинення вогню, Надь заявив про намір вийти з Варшавського договору.

Радянські війська втручалися двічі, обидва рази для допомоги комуністичному режимові, що притримувався курсу на збереження участі Угорської Народної Республіки у Варшавському договорі. Вони підтримали як режим, скасований 23 жовтня, так і нове прорадянське керівництво, сформоване 3 листопада.

Перший раз радянські війська кинуто «для наведення порядку» після того, як 23 жовтня угорська ÁVH почала стріляти в протестувальників. Озброєна протидія повстанців та знесилення Угорської партії трудящих призвели до домовленості про припинення вогню між двома сторонами до 1 листопада 1956 року.

Другий раз, у ніч на 4 листопада, радянська армія, узгодивши дії з новим урядом Яноша Кадара, почала артилерійський обстріл та завдала авіаційного удару й піхотно-танкового нападу на Будапешт. Певною мірою радянському втручанню допомагала реорганізована урядом Кадара ÁVH. Повстання було повністю придушене до січня 1957 року.

Українці в Угорській революції

Українці були з обох боків революції. Багато українців були призвані до лав радянської армії і служили в дивізіях, що окупували Угорщину.

3 колишніх членів Української Повстанської Армії в еміграції було створено кілька батальйонів добровольців, які відправились до Будапешта і взяли участь у боях проти радянських окупаційних військ. Вони обороняли мости через Дунай, які об’єднують дві частини угорської столиці — Буду і Пешт. Більшість з них загинула.

Наслідки та подальші події

Імре Надь з іншими були повернуті в Угорську Народну Республіку і над ними відбувся секретний суд. Надь і колишній міністр оборони Паль Малетер були засуджені до смертної кари за звинуваченням у державній зраді. Імре Надь був повішений 16 червня 1958р.Маршал Георгій Жуков «за придушення угорського фашистського заколоту» отримав 4-ту зірку Гороя Радянського Союзу.Угорці в масовому порядку емігрували — країну полишили майже 200 000 людей, для яких в Австрії довелося створити табори біженців.За допомогою радянського уряду головою угорського уряду був поставлений Янош Кадар. Масові арешти почалися наприкінці листопада. Почалася організація таборів для інтернованих, військові суди, вислання населення до Української РСР.

Загальна амністія для учасників революції відбулася тільки у 1963 році 2 травня 1990 року Державні збори Угорщини ухвалили закон «Про значення жовтневої революції 1956 року в боротьбі за свободу». День 23 жовтня було оголошено національним святом Угорщини.

У листопаді 1992 року президент Росії Борис Єльцин передав угорському урядові секретні документи, які потім у 1993 році були видані в Будапешті. Борис Єльцин офіційно вибачився перед угорським народом за радянську інтервенцію у виступі перед депутатами Державних зборів Угорщини.

13 травня 2014р. в Будапешті суд визнав винним у воєнних злочинах колишнього високопоставленого діяча Комуністичної партії Угорщини, 92-го Белу Біску. Він також брав участь у придушенні антирадянского повстанення в 1956 році. Бела Біску займав пост міністра внутрішніх справ Угорщини с 1957 по 1961. Його також визнано винним в інших правопорушеннях, в тому числі в запереченні злочинів, вчинених комуністичним режимом

ВИСНОВОК:

Отже: Під час повстання загинуло тисячі угорских повстанців та сотні радянських військовиків і значно більше людей отримали поранення. Майже 200 000 мешканців залишили Угорську Народну Республіку як біженці. Ця подія мала тяжкі наслідки для комуністів західних країн. Багато тих,хто  раніше симпатизував Радянскому Союзу, почали критикувати його дії.