Історичне значення вогню

Півтора мільйона років тому людина приборкала вогонь. Це була, мабуть, найбільш видатна подія в історії людства: вогонь давав світло і тепло, відганяв диких звірів і робив м’ясо смачнішим. Він був великим чарівником: вів від дикості до цивілізації, від природи до культури.
Довгий час люди боялися вогню, вони бачили, які руйнування несли за собою лісові пожежі, коли люди і звірі в паніці тікали, щоб врятуватися, адже вони нічого не могли вдіяти з цією руйнівною силою. Вони нічого не могли зробити.

Але прийшов час, коли первісні люди почали розуміти що трохи вогню створює тепло в печері а їжа приготовлена на вогні — набагато смачніша. Тоді вони почали приручати вогонь постійно підтримуючи його хмизом і дровами. Стародавні люди ретельно стежили за вогнем навіть призначалися чергові відповідальні за те, щоб вогонь не згас.

Завдяки вогню люди еволюціонували та згодом стали робити зброю з міді та посуд із приборами стали цивілізованішими та розумнішими.Та стали схожими на нас.

Першим хімічним способом одержання вогню стала каталітична реакція,відкрита німецьким хіміком Й.Деберайнера. Базуючись на своєму відкритті, він створив «водневе кресало» (кресало Деберайна). Водневе кресало являло собою банку, в якій цинкова пластина взаємодіяла з сірчаною кислотою – і починав виділятися водень. Коли відкривався клапан, водень виходив назовні і його струмінь, що потрапляла на губчасту пластину, яка грала роль каталізатора, запалала в повітрі. По суті, кресало Деберей було першою запальничкою.
Хоча воно було вдосконалене голландським ученим П.Кіппом, його швидко витіснили перші сірники. Запалювальні сірники вперше з’явилися на початку 30-х років XIX століття.