Актуальні технології навчання

УДК 378.048.2

Затверджено на засіданні кафедри філософії та освіти дорослих

ЦІПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України

( протокол № 1 від 10.01.2020 р.)

Рецензенти:

Рябова З.В. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту освіти та права ЦІПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України;

Касьян О. В. – дослідник навчально-методичного кабінету Коледжу морського та річкового флоту Державного університету інфраструктури та технологій

Розробник:

М.І. Скрипник , кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філософії та освіти дорослих ЦІПО ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України

Скрипник М.І. Актуальні технології навчання у фаховому передвищій освіті: Робочий зошит для викладачів закладів фахової передвищої освіти. К .: ЦІПО, 2019. 62 с.

Для підвищення професійного рівня та педагогічної майстерності, опанування викладачів передвищої фахової освіти змістом та структурою інноваційної педагогічної діяльності, актуальними технологіями навчання; формування умінного експериментування, проектування та експертиза педагогічних інновацій, творчого мислення, готовності до інноваційної діяльності ∕ інноваційної діяльності організовано тематичних курсів «Актуальні технології навчання у фаховому передвищій освіті». У робочому зошиті вміщено авторські завдання для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Активізувати дослідницькі пошуки викладачів з актуальними технологіями навчання у фаховій передвищій освіті пропоновано через пізнання таких аспектів: сутність поняттєвого апарату з проблемної педагогічної інновації (блок 1); застосування наукових методів дослідження актуальних технологій навчання та кращих педагогічних практик у передньому фаховому освіті (блок 11); розроблення актуальних технологій навчання у передвищому фаховому освіті та їх аналізі для критеріїв педагогічної інновації (блок 111). Розроблені авторські завдання ґрунтуються на ідеях американського психолога Дж. Гілфорда про розвиток конвергентного (необхідного для отримання єдиного рішення рішення) та дивергентного (за допомогою використання оригінальних рішень) мислення як потенціал для оцінки викладачів власних інноваційних процесів. 

Для педагогічних, науково-педагогічних працівників, андрагогівських систем післядипломної педагогічної освіти, науковців, організаторів післядипломної педагогічної освіти.

ДІАЛОГ ІЗ ЧИТАЧЕМ

             Читач: Що нового пропонується в цьому курсі, тим часом, що практично цінні небезпечні як викладач?

     Автор: У Законі України «Про наукову діяльність перед освітою» [1] визначається, що інноваційна діяльність у цій галузі – це «діяльність закладу фахової передвищої освіти, спрямована на створення або вдосконалення конкурентоспроможних технологій , у тому числі інформаційних, виробничих та послуг; трансформація наукових досліджень та розробок у практичній діяльності, новий підхід до надання освітніх послуг, їх адаптація до потреб ринку праці та суспільства; застосування рішень організаційно-технічного, виробничого, адміністративного або іншого характеру, що суттєво поліпшує якість виробництва та / або соціальну сферу ».

Відповідально викладач передвищої освіти загрожує теоретичними знаннями з педагогічної інновації та набути значення розвитку та реалізації нових технологій навчання.

[1] Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 30, ст.119). –URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19

                Читач: Яка актуальність інновацій та грошей для освіти? Аджея в освіті існує тенденція обережності до змін, що від того, що критично ЗМЗ встановлен та до нововведення Задля Збереження стійкості Суспільства .

Автор: З часу введення І. Шумпетером і Г. Менш [1] у науковому візиті терміна «інновація» (як створення наукового відкриття в нових технологіях або продуктах), сам термін і вихід із нього («інновація», «інноваційний процес», «інноваційна діяльність») створюють статус загальнонаукових категорій та збагачують поняттєві системи багатьох наук.

    [1] Передісторія поняття «інновація»: вперше з’явилося в дослідженнях культурологів у XIX ст. і означає введення деяких елементів однієї культури в іншу. Так проникнення розглядалось як рішення фактора розвитку культури. Значення дотепер збережене в етнографічних даних                          Правовою терміном «інновація» була «новацією». Вперше дефініція «монета» була використана в XIII ст. у правових документах, визначивши угоду сторінку про заміну одного вкладеного ними зв’язку іншим [1] . Термін означає не винахід чого, а стосунки просто до новин.                Сам термін «інновація» має латинське коріння.«Innovatio», перекладається як «зміна» або «відновлення», в – окремі склади, що перекладаються з латинської мови як «у напрямі».                Поняття «інновації» розпочало реєстрацію в англійській мові як самостійне та самодостатнє у XIX ст., У зв’язку із розвитком наук, техніки, машинобудування. Мова того періоду зосереджена на винаходах, зокрема, на технічних винаходах.                Завдяки австрійському й американському економікам, політологу, соціологу та історичній економічній думці Йозефу Алоїзу Шумпетеру (1883-1950) термін «інновація» став учасником наукової термінології в 1911 р. У роботі «Теорія економічного розвитку [Теорія економічного розвитку ( Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung , 1912).Шумпетер розглядає економіку як спеціальну систему комбінацій виробничих факторів та ресурсів, де кожна з них є унікальним унікальним об’єднанням продуктивних сил, що має новий продукт. За визначенням Й.   Шумпетера, інновація – це нова комбінація виробничих факторів, мотивована підприємницьким духом . Й. Шумпетер виділив п’ять типових змін в економічному розвитку на основі інновацій: 1) використання нової техніки, нових технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва (купівля-продаж); 2) впровадження продукції з новинами влади; 3) використання нової сировини; 4) зміни в організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення; 5) поява нових ринків збуту           

[ Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку. Капіталізм, соціалізм, демократія. М .: Ексмо, 2007 ]. 

Педагогічні інноваційні процеси починають досліджувати у провідних західних країнах на початку 50-тих рр. минулого століття. На сьогодні сформовано інформаційні бюлетені[1].              Станом на тепер є окремий напрям дослідження – педагогічна інноватика, серед досліджень такі напрацювання[2].

[1] Інновації в освіті й науці окремих країн Європи, Азії та Америки: Інформаційний бюлетень наукового проєкту «Інноваційний університет – інструмент інтеграції в європейський освітній і науковий простір». – URL:  https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/9721.

     [2] Альтшуллер Г.С. Алгоритм изобретения / Г. С. Альтшуллер.  М.: Московский рабочий, 1980.  231 с.; Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл [та ін.]; за заг. ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН України.  К.: Інформ. системи, 2010.  342 с.; Богданова І. М. Педагогічні інновації в школі підготовки вчителя: кінець ХХ – початок ХХІ століття: Монографія.  Одеса : М.П. Черкасов. 2009. 157 с.; Делия В.П. Формирование и развитие инновационной образовательной среды гуманитарного вуза: Научное издание. М.: ООО «ДЕ-ПО», 2008.  484 с.;  Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І. М. Дичківська.  К.: Академвидав, 2012.  352 с.; Епишева О.Б., Трушников Д.Ю. Инновационные процессы в образовании: Учебник. Тюмень, 2009. URL:  http://lit.lib.ru/t/trushnikow_d_j/text_0180.shtml; Інновації як основа змін освітньої практики. Інформаційно-методичний збірник /Упорядник Г.О. Сиротенко.  Полтава: ПОІППО, 2005.  160 с.; Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко.  Полтава: ПОІППО, 2006.  124 с.;  Інноваційні педагогічні технології: теорія та практика використання у вищій школі: [монографія] / [ Доброскок І.І., Коцур В.П., Нікітчина С.О. та ін. ] / наук. ред.. В.П. Коцур; укладач О.І. Шапран. Переяслав-Хмельницький, Видавництво С.В. Карпук, 2008. 285 с.; Інноваційні пошуки в сучасній освіті / Г. М. Перевознікова (упоряд.); Л.І.Даниленко, В.Ф.Паламарчук (ред.); Центр. ін-т післядипломної пед. освіти АПН України.  К.: Логос, 2005.  220 с.; Інноваційні процеси в освіті: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / М.О.Аузіна, А.М.Возна; Нац. банк України, Львівський банківський ін-т. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003.  103 с.; Ильин Г.Л. Инновации в образовании: учебное пособие/ Ильин Г.Л.  М.: Прометей, 2015.; Инновационная деятельность в системе образования [Электронный ресурс]: монография/ О.М. Корчажкина [и др.] Электрон. текстовые данные.— М.: Спутник +, Центр научной мысли, 2010.359 c. URL: http://www.iprbookshop.ru/8993 ; Козак Л. В. Підготовка майбутніх викладачів дошкільної педагогіки і психології до інноваційної професійної діяльності: монографія / Л. В. Козак; за ред. докт. пед. наук, проф., член-кор. НАПН України С. О. Сисоєвої.  К.: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2014. 600 с.; Краткий терминологический словарь по инновационных педагогических технологийт. URL:  https://banauka.ru/2467.html; Макарова С.Э. Инновации в образовании // Современные научные исследования и инновации. 2015. № 1. Ч. 3 [Электронный ресурс]. URL: http://web.snauka.ru/issues/2015/01/45538 (дата обращения: 25.03.2019); Мандель, Б.Р. Инновационные технологии педагогической деятельности : учебное пособие для магистрантов / Б.Р. Мандель. — М. ; Берлин : Директ-Медиа, 2016. — 260 с. : ил. — Режим доступа: //biblioclub.ru/index.php?page=book&id=429392; Мармоза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом / О. І. Мармоза.  Харків, 2004.  240 с.; Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.С.Полат. – М.: Изд.центр «Академия», 2000.  С.64–86, 144–200; Освітні технології: Навч.-метод. посібник/ О.М. Пєхота, А.З. Кіхтенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. К.: А.С.К., 2002. 256 с.; Паламарчук В.Ф. Першооснови педагогічної інноватики.  К., 2005.  417 с.; Перспективні освітні технології: Наук.-метод. посібник / За ред. Г.С. Сизоненко. К.: Гопак, 2000.  560 с.; Поляков С.Д. Педагогическая инноватика: от идеи до практики. М.: Центр «Педагогический поиск», 2007. 167 с.; Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. –метод. посіб./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. К.: Видавництво А.С.К., 2003. С. 8–18; 33–80;   Селевко Г. К. Педагогические технологии авторских школ. М.: НИИ школьных технологий,  2005. 192 с.; Сисоєва С. О. Творчий розвиток фахівців в умовах магістратури: Монографія / С. О. Сисоєва. К.: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2014.  400 с.;  Стрельніков В. Ю. Інноваційні технології навчання. Методичний посібник / В. Ю. Стрельніков. Полтава, 2004; Феномен інновацій : освіта, суспільство, культура : монографія / за ред. В. Г. Кременя.  К. : Педагогічна думка.  2008. – 472 с.