Структура книжки

   Обкладинка – це обличчя (або одяг) книги, це те, що зовні вирізняє її з-поміж інших видань. Нерідко саме завдяки обкладинці читач вирішує – зацікавить його книга чи ні.

«Обкладинка – це така сама упаковка, як і для будь-якого іншого товару. Вона має значення для зберігання того, що в середині, і для пояснення того, що там написано. Тобто обкладинка має привертати увагу, приваблювати, спонукати взяти книжку в руки… ».

С. Скляр

    Суперобкладинка – це обкладинка зверху. “Супер” – означає “поверх”. Вона захищає палітурку від помарок, подряпин, брудних рук, від пошкодження.

   Форзац – це слово запозичене з німецької мови. У перекладі означає “сторінки, які йдуть перед текстом”. У книжці форзаців  два.

   На титульному аркуші можна прочитати відомості про книгу,  хто її написав, назву, жанр, рік видання, видавництво. «Титул» – лат., «написано, заголовок».

   Анотація (від лат. Annoto – позначаю), як правило розміщується на звороті титульної сторінки. Це стисла характеристика сюжету книжки із вказівкою, на яких читачів вона в першу чергу розрахована. В анотаціях до художніх творів іноді надаються ще стилі відомості про автора, викладають зміст книги, але при цьому залишають у секреті розв’язку твору.

  Передмови до книг пишуть їх упорядники, редак­тори, перекладачі або автори. У передмовах часто характеризуються історичні обставини та факти осо­бистого життя автора, що спонукали до написання книжки.

Передмова знайомить читача з автором, а також із самою книгою. 

Зміст – перелік назв розділів і творів. За допомогою змісту легко знайти потрібний розділ чи твір.

Книжковий блок містить аркуші, які дібрано в порядку нумерації сторінок, скріплено між собою в корінці й обрізано з трьох боків.

Корінець — це елемент матеріальної конструкції книги, який знаходиться в середній чи центральній частинах оправи або обкладинки, що обрамлюють скріплені аркуші книжкового блока.

Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною”     (В.Сухомлинський)