Українська Гельсинська група

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, відома також як Українська Гельсінська група (УГГ), об’єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Українській РСР 9 листопада 1976. На 50-тисячному мітингу у Львові 7.07.1988 р. на її основі було проголошено створення Української Гельсінської спілки (УГС).

Члени-засновники

1. Руденко Микола Данилович  (керівник групи),
2. Бердник Олександр Павлович
3. Григоренко Петро Григорович
4. Кандиба Іван Олексійович
5. Лук’яненко Левко Григорович
6. Мешко Оксана Яківна
7. Матусевич Микола Іванович
8. Маринович Мирослав Франкович
9. Строката Ніна Антонівна
10. Тихий Олексій Иванович

Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінкі 1975. Згідно з основоположною декларацією УГГ її метою є сприяти виконанню в Україні постанов Заключного акту:

  1.Збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих

  2.Доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл української та міжнародної громадськості, до урядів держав, які підписали Заключний акт

КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР — «антирадянська агітація та пропаганда») кару від 7 до 10 років ув’язнення і 5 років заслання членів-засновників УГГ:

М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук’яненка, М. Мариновича, М. Матусевича.

Незважаючи на жорсткі репресії, у 1977-1978 рр. лави УГГ поповнилися новими членами. Ними стали:

Петро Вінс, Віталій Калиниченко, Василь Стрільців, Петро Січко, Василь Січко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин.

Навесні 1979 року в Мордовських таборах політичні в’язні створили Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у місцях позбавлення волі

Українська Гельсінська Група налічувала близько 40 осіб, из них 24 були засуджені . Усі загалом вони відбули в тюрмах, таборах, закритих психиатрических лікарнях, на засланні понад 550 років . Група розплатилися п’ятьма життями: Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого решения 9 марта 1979 года. Чотири в’язні табору особливого режима у селищі Кучино Пермской области загинули: Олекса Тихий, Юрій Литвин та Валерій Марченко 1984 року. 1985 року загинув Василь Стус.