Валерій Кикоть

Кикоть Валерій Михайлович
український поет, перекладач, прозаїк, публіцист.

  Народився
29 липня 1961  року
в селі Червона Слобода
Черкаського району.

Закінчив перекладацьке
відділення факультету
романо-германської філології Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка та аспірантуру при університеті.

  Член Національної спілки
   письменників та Національної спілки журналістів України.

Автор книг:
«Вірші. Переклади» (1994),
«Промені самотності» (1998),
«Один аспект мого життя» (2001),

«Королева дощу» (2002),
«Сніг помирає на землі» (2004),
«Тексти на піску» (2005),
«Квітка у вогні» (2007),
«Флюїдний шнурок» (2013)

За книгу
«Квітка у вогні» Валерій Кикоть
у 2009 році
був удостоєний обласної літературної премії імені Василя Симоненка.

Валерій Кикоть працював на різних
роботах і посадах: генеральним
директором ефірно-кабельного телебачення, організовував ВНЗ, Українсько-Американську асоціацію обмінів у галузі освіти, створював  спільне підприємство і фірму, працював на державній службі в облдержадміністрації, викладачем вищих навчальних закладів міста Черкас.

Фрагмент віршів
             Валерія Кикотя:

І не згадаю, і пробачу,
І не осуджу, й полюблю…
Хіба що нишком десь поплачу
Колись, та Бога помолю,
Щоб втихомирив біль у грудях,
Лиш світло в пам’яті беріг,
І доброти в собі і в людях
Знайти хоч трохи допоміг.

Нині Валерій Кикоть живе в
м.Черкасах,
продовжує викладацьку роботу, займається творчістю.