Спроби реформування економіки в період перебудови

Перші економічні заходи М. С. Горбачова не дали потрібного ефекту. Більш того, вони навіть погіршили економічну ситуацію:

З січня 1987 починається стійкий спад виробництва, який так і не вдалося подолати. Державний бюджет виявився підірваним антиалкогольною кампанією, падінням світових цін на нафту  і Чорнобильською катастрофою. Сподіваючись на успіх реформ і збільшення цін на нафту, М. С. Горбачов став брати кредити у країн Заходу. Це призвело до різкого збільшення державного боргу.

До літа 1987 відомі радянські економісти Л. І. Абалкін, А. Г. Аганбегян, П. Г. Буніч, Т. І. Заславська та ін. розробили проєкт програми перетворень, який був прийнятий у червні 1987 року на пленумі ЦК КПРС. Проєкт передбачав такі зміни:

1) Розширення самостійності підприємств на принципах              госпрозрахунку та самофінансування

2) Поступове відродження приватного сектора економіки

3) Відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш                     глибока інтеграція у світовий ринок

4) Скорочення кількості галузевих міністерств та відомств

5) Розвиток орендних відносин на селі

Економічне реформування в УРСР

Радикальна економічна реформа була зорієнтована у промисловості на введення державного приймання готової продукції  перебудову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління , запровадження госпрозрахунку, орендних відносин, кооперативних форм господарювання.

Важливою особливістю економічних перетворень у сільському господарстві стало запровадження нової адміністративної ланки управління — Держагропрому, розвиток колективного, сімейного та інших видів підряду, створення агрокомбінатів, агрофірм, аграрних цехів підприємств та організацій.

Введення госпрозрахунку

З січня 1988 набрав чинності Закон «Про державне підприємство », прийнятий у червні 1987 року. Згідно з ним, на промислових підприємствах було введено принцип господарського розрахунку — право підприємства самостійно витрачати свій прибуток, що залишається після розрахунків з державою.  Продукція, вироблена понад держзамовлення, могла реалізовуватися за ринковими цінами.

Разом з тим, цей закон не дав бажаних результатів, оскільки підприємства, звільнившись від опіки центру, зіткнулися з відсутністю посередницьких організацій, товарно-сировинних бірж і відсутністю ринку як такого. Щоб вижити, вони стали ще більш активно боротися за держзамовлення.

Закон «Про кооперацію» 

У 1988 р. був опублікований закон «Про кооперацію», за яким громадянам СРСР гарантувалося:

1) Право добровільного вступу в кооператив і вільного              виходу з нього

2) Участь в управлінні всіма справами кооперативу

3) Самостійність колективного господарювання і                        незалежність кооперативу в прийнятті рішень щодо                виконання його статутних завдань

Закон привів до створеня величезної кількості кооперативів

«Індивідуальна трудова діяльність». Поява приватного підприємництва

1 травня 1987 набув чинності закон «Про індивідуальну трудову діяльність», згідно з яким допускалося індивідуальне підприємництво у сфері виробництва товарів народного споживання і побутового обслуговування.

Найману працю дозволялося використовувати лише на допоміжних роботах. Всього на початку 1987 індивідуальну трудову діяльність вели 100 тис. осіб, на початку 1988 року — 300 тис. осіб, тобто 0,2 % зайнятих. У 1989 році був опублікований закон «Про загальні засади підприємництва в СРСР», який привів до появи приватного підприємництва. Виникли соціальні групи, що володіють засобами виробництва.

Висновок: Отже економічні реформи проводилися непослідовно і мали половинчастий характер внаслідок чого зазнали провалу і не були реалізовані.