Віють вітри

Історія написання:

На думку дослідників, пісню «Віють вітри, живуть великі» Маруся Чурай написала тоді, коли чекала на повернення коханого з війни, не створюючи жодної вістки від нього, намагаючись знайти заспокоєння в молітвах, тому вона вирушила на пошук до Києво-Печерської лаври. Мабуть, тут, у далекому чужому місті, від почуття самотності і народження згадана пісня.

Зміст:

Пісня «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з білками в полі, що росте на піску – без роси на сонці. Дівчина страждається від розлуки з коханим « мілім-чорнобривим ». Для її існування без коханого – це « люте вище ».

Засвіт встали козаченьки

Українська народна пісня, авторство якої приписують напівлегендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. У ній говорити про те, що козак, вірний що обов’язку, вірушає в дорогу – захищати рідну землю. Він змушень залишив матір, кохану дівчину. І просити свою неньку, коли з ним щось шукати, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня побудована в образі діалогу. Є традиційні для народної пісні звернення, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.

Чи не той то хміль…

Популярна народно-історична пісня про Богдана Хмельницького, який очолив Визвольну війну проти панської Польщі, що захопила українські землі.

Записана в 50-х роках XIX століття в Галичині. Видана у збірці Яова Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Русі».

Ідея твору:

Ідеєю твору є плекання серед українського народу поваги до Богдана Хмельницького як народного ватажка, талановитого керівництва та мудрого державного діяча. Окрім захоплення чоловічим ватажком, у пісні оспівується пересторога гетьману не захоплюється перемогою.

Тема твору:

В основі пісні «Чи не той то хміль …» покладено розповідь про одну з найвідоміших подій Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, а саме про першу збройну перемогу козаків над поляками під Жовтими Водами 16 травня 1648 року, коли козаки при підтримці татар ущент розгромили польсько-шляхетське військо.

Дума про Марусю Богуславку

Мару́ся Богусла́вка  – легендарна героїня українського фольклору XVI та XVII ст. Подібно до Насті Лісівської (Роксолани), Богуславку взяли у полон турки і віддалили до загального турецького султану. Відома козацька думка цього періоду оповідає історію, як Маруся підходить до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку та темниці.

Походження та примітки:

Відомості більше двадцяти п’яти варіантів д: умі, записаних з 1850 по 1932 роки. Дума багато разів досліджується та широко використовується в літературі. Тарас Шевченко передрукував її у кожному букварі; Михайло Старицький на основі цього народного твору написав драму «Маруся Богуславка»; український радянський композитор Олександр Свєшніков написав балет «Маруся Богуславка».

Ой летіла стріла

Тема:

Оспівування суми за вбитим стрілою вдовиним сином.

Ідея:

Виділення співпраці до загибелі.

Основна думка:

Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачити … Композиція «Ой летіла стріла»

Опис:

У баладі «Ой летіла стріла» змальовується, як загинув удовін син від стріли. Горе рідних – безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче – там «Дунай розлився», де сестра – там «слізок криниця», а де міленька – «земля сухенька». Сестра й мила скоро забудеться про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.

Пісня про Морозенка

У пісні оспівується героїчна боротьба козака Морозенка проти ворогів, пісня виражає віру в неминучу перемогу над ворогом. Ясність мети робить навіть смерть героя утвердженням справедливості боротьби проти ворога. Ця пісня є важливою пам’яткою українського фольклору і символізує безсмертність боротьби українського народу проти ворогів. В одних варіантах пісень герой бореться з ляхами (поляками), в інших з турками чи татарами, або просто з лихими ворогами.

Образ Морозенка

Центральною фігурою пісні є героїчний козак Морозенко. Образ Морозенка став узагальненим образом українського козака, захисника вітчизни, хороброго і відважного воїна, який наділений найкращими рисами козаків-патріотів, які мужньо і самовіддано боролися проти турецько-татарських орд, проти польсько-шляхетського гніту.