Стежинками рідного міста

В мальовничій долині Серету, де мимохідь розступилися гори, здавна красується чепурне українське місто Чортків. В усяку пору року воно з суміжними передмістями милує своїми неповторними забудовами, навсібіч розгалуженими вулицями, пишними садами.

Легенди про місто.

Про назву міста ходить безліч легенд. Ось найпоширеніші:

Колись на літо низовина біля ріки зовсім заростала чаретом (давня назва очерету). Його мітелкові квіти, посаджені на трубчасті стеблини, при легкому подуві вітру вигравали хвилястими дугами, розвіюючи в усі боки плодоносне насіння. Чарет тягнувся вздовж річки, але  в цій  низині, облюбувався найбільше, створюючи суцільну чаретову долину, яку місцеві мешканці називали Чаретовиском, Чартховією, а пізніше Старий Чортків.

Інша легенда розповідає про селянина Кирила Чорного, який тікаючи від ворогів зібрав своє майно та сім’ю  знайшов прихисток  в долині річки. Вирубав прадавні дуби, збудував світлицю (хату) та став господарювати. Звісно одній родині було сумно – і Кирило запрошував уцілілих господарів до себе у долину. Біля його садиби почали хутко виростати хати. А як помер Чорний, люди назвали поселення на його честь Чортковом.

І ще одна легенда розповідає, що свою назву місто отримало від прізвища польського пана Єже Чартковського, який господарював в цих краях.

ВЕЛИЧНИЙ ЧОРТКІВ

Стоїть над Серетом величний Чортків,
Провісник щасливої долі.
Твердою ходою він йшов із віків,
Щоб ми панували на волі.

Дорогу в майбутнє він нам торував,
В неволі не став на коліна.
В буремні роки перешкоди долав —
Борцями гордилась Вкраїна.

Я вірю: він зможе сягнути мети,
Де житимуть люди, як браття.
Між нами він зводить любові мости —
Духовне розводить багаття.

Нехай обмине небезпека наш дім
Хай сонце палає рум’яне!
Соколів крилатих в Чорткові ростім,
Щоб небо не стало багряним.

У праці завзятій, Чорткове, твори
Під сонцем і в дні непогожі.
Дорогою волі в майбутнє веди,
Хай згинуть прогнози ворожі.

14.04.2002 р. Михайло КІТ.

ЛЮБИМИЙ ЧОРТКІВ

Славен будь, наш любимий Чортків!
Процвітай в живописній долині,
Вічний свідку буремних років,
Неповторний в усій Україні.

Твої храми, будівлі в садках
Всі напрочуд такі виняткові.
А Шевченко з мольбертом в руках
Зачарує гостей у Чорткові.

Розвивайся, нуртуй і зростай!
Захищай Самостійну Державу.
Бережи для нащадків наш край
І примножуй заслужену славу.

Хоч надворі буяє весна
Чи дарами садів грає осінь,
Будить волю бандури струна
У Чорткові моїм стоголосім.

Рідне місто, ти мій оберіг,
Не любити тебе я не в силах.
Із яких не вертався б доріг,
Повертаюсь до тебе на крилах.

13.06.2001 р. Михайло КІТ.

РІДНИЙ ЧОРТКІВ

Зародилося місто в долині,
Розляглось берегами ріки.
Міст немало таких на Вкраїні,
Та Чортків своєрідний таки.

Чортків-Чортків, ти — місто древнє
І одночасно молоде.
У назві вулиць не даремно
Твоя історя живе.

Його бачу, немов на долоні,
У мереживі вулиць, садів.
Наші думи у тебе в полоні,
Нестаріючий, рідний Чортків.

Пережив ти турецьку навалу,
Тебе гнобив австрієць і лях.
Врешті-решт зла імперія впала,
До свободи стаєш ти на шлях.

14.01.2000 р.       Михайло КІТ.