Сереньовічна Англія

410—1485 рр. н. е. ми називаємо середньовіччям або середніми віками. Але визначити точну дату початку або завершення цього періоду неможливо. Середньовіччя почалася не відразу після того, як у 410 р. Англію залишили останні римські війська, і не закінчилося після того, як на престол зійшов Генріх VII. У період середньовіччя англійські королі мали володіння не тільки в Англії, а й у Франції. Генріх I правив Нормандією, Бретанню і Меном, а Генріх II — імперією, яка простягалася від шотландського кордону до Піренеїв.

Король, закон і парламент

Хоч у руках середньовічних королів була зосереджена майже необмежена влада, непопулярні монархи рідко подовгу утримувалися на престолі. Ненависного Едуарда II вбили його вороги, правління королеви Матильди було перерване громадянською війною. Більше того, у бій за корону завжди готові були вступити честолюбні барони. Найвідомішим серед таких конфліктів стала Війна Червоної і білої троянд між кланами Йорків і Ланкастерів, спадкоємців Едуарда III.

Незважаючи на війни і повстання, Англія управлялася краще за будь-яку країну Європи. Удачливі королі підтримували мирні стосунки з баронами, а пізніше — з представниками графств. Зібрання Баронів було названо палатою лордів, а зібрання не таких знатних, але видатних осіб — палатою громад. Ці дві палати становили парламент.

Суспільство

На початку середньовіччя більшість людей були селянами. Вони жили у невеличких селах, де їхню свободу обмежували закони феодального ладу. Структура суспільства в епоху феодалізму була схожа на піраміду. ЇЇ широку основу утворювали безліч простих людей, котрі важко працювали на полях, забезпечували всіх, хто ними правив, — лицарів, лордів, баронів та короля.

Епідемії «чорної смерті» (чуми) забрали понад третину населення, викликавши нестачу робочих рук. Обурення селян поступово підривало підвалини феодального ладу.

Церква

Християнська церква Англії належала до надзвичайно багатої і впливової Римо-католицької церкви, яку очолював папа. Церква була найбільшим земле власником, їй підпорядковувалися школи і університети. У церкві навіть діяв свій звіт законів, який дозволяв судити священиків у церковних судах. Це призвело до жорстоких суперечок між королем і церквою.