РЕМОНТ ОДЯГУ

Зміст:

1. Групи ремонту та оновлення швейних виробів.........2

2. Види ремонту по складності виконання...............3

3. Ремонт зношених ділянок............................4

4. Штопання, види та технологія виконання штопання....5

5. Відеоролик "Машинне штопання джинсів"..............6

6. Види зносу.........................................7

7. Вшивання латки.....................................8

8. Перелицьовування виробу............................9

9. Ремонт випадкових пошкоджень.......................10

10. Ремонт пошкодженої ділянки куртки.................11

11. Технічні умови ремонту швейних виробів............12

12. Інтерактивне завдання 
"Складання технологічної послідовності вшивання латки".13

Групи ремонту та оновлення швейних виробів:

– I група (дрібний ремонт), до якої відносять види робіт, які не впливають на зміну розмірів і фасону виробу або його основних деталей і вузлів;
– II група (середній ремонт) характеризується частковою зміною розмірів, форми і фасону виробу або його основних деталей, а також припасування по фігурі замовника виробів, виготовлених на промислових підприємствах;
– III група (великий ремонт) – ремонт з виготовленням деталей і вузлів, які суттєво впливають на зміну фасону виробів;
– IV група – оновлення морально застарілої одягу шляхом повного або часткового перекроять деталей і перелицювання, а також декоративного оформлення різними обробками (фурнітурою, вишивкою, аплікацією тощо) відповідно до вимог сучасної моди;
– V група – ремонт переважно дитячого одягу, викликаний віковими (ростовими) змінами ознак тіла дітей.

Ремонт та оновлення швейних виробів на підприємствах служби побуту виконується у відповідності з ГОСТ Р51306-99.

При цьому головними завдання майстра з ремонту одягу є:

• навички орієнтування в методах ремонту одягу з різних матеріалів;
• визначення причини і ступеня зносу виробів;
• умінні розробляти сучасні моделі при перекроюванні одягу різного асортименту з морально застарілого із застосуванням оздоблювальних матеріалів, різних видів обробки відповідно до вимог моди;
• умінні вибрати найбільш раціональні режими обробки і способи ремонту у відповідності з властивостями пакету основних, прокладкових, підкладкових та оздоблювальних матеріалів;
• знання прийомів ремонту окремих ділянок, вузлів виробу відповідно до необхідних режимів обробки.

Види ремонту по складності виконання:

Поділяються на три групи: дрібний,середній та великий.

До дрібного ремонту відносять наступні види ремонту:

• пришивання фурнітури;
• обметування петель;
• закріплення кінців кишень;
• зшивання розпорених ділянок швів;
• штопання, штукування, латки;
• прасування виробів.

Середній ремонт характерний ремонту окремих деталей, вузлів виробів, незначною зміною розмірів виробу. До цієї групи ремонту відносять:

• ремонт і заміна коміра;
• ремонт низу і заміну довжини виробу, рукавів;
• ремонт і зміна форми бортів;
• ремонт кишень, петель;
• заміна окремих деталей( коміра, кишень, манжет та інших деталей).

Великий ремонт характерний зміною розміру, фасону, силуету виробу, пов’язаний з розпорюванням основних вузлів виробу. Сюди відносять:

• роботи по зміні ширини, форми виробів, рукавів, балансу;
• роботи пов’язані з повним чи частковим випорюванням рукавів, коміра;
• роботи пов’язані з заміною положення рукавів у виробі;
• переробку виробу зі зміщеною застібкою на центральну застібку, тощо.

Ремонт зношених ділянок:

• ШТУКУВАННЯ
• РОЗПОШИВАННЯ
• ВПЛЕТЕННЯ або ВШИВАННЯ ВСТАВОК
• ШТОПКА звичайна чи художня.

Розпошивка — застосовується для маскування ліній шва після зшивання швів,вшивання вставок. При розпошиванні деталь перегинають строго по лінії шва виворотнім боком в середину і прокладають густі стібки шовковими нитками в колір тканини. Частота стібків 15-20 в 1см. І лінія стає непомітною.

Вплетення вставок — застосовують для виробів з дорогих сипучих тканин. Вставка повинна бути більшою проношеної ділянки на 2-2,5см, з усіх сторін. Вплетення вставок виконує високо кваліфікована робітниця, яка добре знає способи переплетення ниток, структури тканин, властивості.

Штопка — для штопки в ручну, нитки витягують з відкритих зрізів тканини або підбирають по кольору, товщині, структури.

 Відео ролик “Машинне штопання джинсів”

Види зносу

Експлуатаційний знос—характеризується різними дефектами, які виникають в процесі носіння виробу.

Моральний знос—вважається тоді, коли виріб не відповідає напрямком сучасної моди по силуету, фасону, тканині.

В процесі експлуатації виробу відбувається:

• загальний
• місцевий

Загальний знос — відбувається послаблення по всій поверхні тканини в результаті старіння. Ремонт недоцільний.

Місцевий знос—утворення дірки, відбувається руйнування на окремих ділянках, при цьому досить міцна решта її поверхні.

На знос впливає:

• стираючі зусилля
• розтяжіння
• умови носки одягу
• світлопогода
• ВТО і інше

Перелицьовування виробу

Послідовність етапів перелицьовування:

1. Розпороти деталі виробу
2. Чистка і ВТО деталей одягу
3. Перекрій деталей
4. Ремонт зношених ділянок деталей і заміна оздоблювальних деталей новими
5. Підготовка виробу до примірки
6. Примірка виробу по фігурі
7. Виготовлення виробу після примірки
8. Здача готового виробу замовнику

Розпорювання виконують в послідовності виготовленню даного виробу.

1. Починають з видалення ґудзиків.
2. Розпорюють оздоблювальні строчки і рельєфні шви(бути обережним, щоб не порізати тканину і не зрізати ворс.
3. Строчки виконані на машині однониткового потайного стібка, розпорюють за один прийом, витягують кінець нитки з останньої петлі стібка.

Усі шви розпорюють ножем і лезом, чи ножицями з добре загостреними кінцями.

Це дуже відповідальна і кропітка робота, яка вимагає великої уваги, так як можна порізати або розтягнути зрізи.

Нитки в тканині переплетаються і утворюють полотняне переплетення ( в шахматному порядку),а при точному чередуванні ниток можна одержувати художню штопку, як на структурі тканини.

1. Якщо пошкодження тканини не більше 10-15мм, тоді штопку виконують на швейній машині. Під пошкоджене місце підкладають клаптик з основної тканини і з лицьового боку прокладають декілька машинних стібків в різних напрямках, частіше в дитячих виробах.
2. Вставки викроюють з основного матеріалу що і виріб, підбираючи малюнок. Викроюють вставку по формі вирізу і дають припуски на шви в кутах, роблячи розсічки та ставимо закріпки.
3. Поряд з попередніми способами застосовується клейовий спосіб. Клейовий спосіб виконують ручним способом. Він виконується швидше і коштує дешевше. Досліди показали, що міцність цього способу вище ніж ниткового. Ремонт одягу за допомогою клею проводять шляхом вставки вставок, за допомогою клею можна ремонтувати вовняні, шовкові, бавовняні тканини.

Ремонт випадкових пошкоджень

До випадкових пошкоджень одягу належать різні види розривів, прорізів та опалів тканини.

Для ремонту таких пошкоджень існує декілька способів художньої штопки:

• штукування;
• вплетення однобічних вставок;
• двохстороннє переплетення;
• просте штопання, тощо.

Вибір способу ремонту визначається:

• будовою тканини;
• характером пошкодження;
• мірою зносу виробу.

Технічні умови (ТУ) ремонту швейних виробів

ТУ ремонту одягу відрізняються від ТУ його виготовлення, ТУ на виконання ВТО, ручних та машинних стібків та строчок при ремонті так і при виготовленні нових виробів.

При частковому чи повному перекрої виробів чи окремих деталей є відмінності.

При перекрої деталей виробу допускається передбачати мінімальні припуски на шви:

• У швах великого навантаження (бічні, плечові шви, шви вшивання рукавів тощо) — 7мм;
• У швах незначного навантаження ( зшивання частин обшивок, коміра тощо) — 5мм.

Допускається обробка низу виробу, рукавів обшивками. Ширина обшивки низу виробу — 35-60мм, низу рукава — 35-45мм. Зі згоди замовника дозволяється викроювати:

• обшивки для низу виробу можуть бути з 2-4 частин;
• обшивки для низу рукавів можуть бути з 2 частин;
• верхній комір — з 2 частин;
• нижній комір — з 4-6 частин.

Доточки, латки для ремонту відкритих частин виробу розкроюють з основної тканини.

Зі згоди замовника дозволяється використовувати матеріал близький до основного кольору та структурі.

Деталі закритих ділянок (підборту, нижнього коміра, обшивки) можна викроювати з матеріалів близьких до основного по кольору та структурі.